Читать книгу Не судилось - Михайло Старицький - Страница 1

Iван Андрiйович Ляшенко — 60 лiт, багатий пан, але зовсiм простий; iначе говорить не може, як по-українськи.

Анна Петрiвна — 40 лiт, його жiнка; закида часом по-українськи, моди ради.

Николай Степанович Бєлохвостов — кузен Ляшенчихи, ЗО лiт; фатуватий.

Зiзi — дочка Ляшенкiв; манiрне дiвча, 13 лiт.

Михайло — син їх, 22-х лiт, студент; чистюк i джигун.

Павло Чубань — його товариш, 25 лiт; уже лiкар. Бiдна одiж.

Жозефiна — швейцарка, учителька.

Катря Дзвонарiвна — дiвчина молода, селянка.

Горпина Дзвонариха — її мати, недужа й слаба.

Дмитро Ковбань — парубок, годованець Дзвонарiв.

Пашка — подруга Катрi.

Степанида — покритка, п'яничка й плетуха.

Шльома — жид, орендар.

Харлампiй — старий лакей.

Аннушка — покоївка; вертка на всi заставки.

Селяне, соцькi, парубки, дiвчата, дворовi.

Дiється на правiм березi Днiпра, з початку 60-х рокiв.

Мiж 1-ю i 2-ю дiєю мина два тижнi; мiж 2-ю i 3-ю — мiсяць; мiж 3-ю i 4-ю — два мiсяцi.