Читать книгу Талан - Михайло Старицький - Страница 16

Котенко, Гирявий, потiм Кулiшевич.

К о т е н к о (виходить з першого плану, прислухається, – не аплодирують). Що се вони? Сплять чи почумiли? (Пауза). Якесь дрантя в театрi! (Гирявому, що пiдбiг). Де Лучицька? Чого її не видко?

Г и р я в и й. Пiшла тудою на вихiд… Он!

Розлягаються оплески; крики: "Лучицька!! Бра-во!!"

К о т е н к о (зло). Здурiли, чисто здурiли! Якiсь навiженi чи п'янi! (Гирявому). Де ви менi стiл поставили? А табуретка яка? Трохи не впав!.. Грошi брать знаєте, а пильнувати дiла – нема! Чого суфлеру не сказали, що од "Скусителю мiй" до "Палайте, мрiї" хрест?

Г и р я в и й. Говорив…

К о т е н к о. Чого ж вiн менi подає та й подає… Хор де? Чому не на мiсцi? Нехай тiльки накладуть, то захурчать i вони, i ви!

Г и р я в и й (виходить). Ну, колись i я… хоч ограблю, а свою заведу!

Кулiшевич виходить з кону з оплесками i криками: "Браво, Кулiшевич!"

К о т е н к о. Га? Нова болячка! (До неї). Не надсаджуйтесь для гальорки, не передавайте кутi меду!

К у л i ш е в и ч. Чи ви не проспались, чи хмiль ще не вийшов?

К о т е н к о (виходячи за лаштунки). Не крутiть!

К у л i ш е в и ч. Тю-тю! Та iще фiть-фiть! (Квятковськiй). Чи ти його, бува, чим не розсердила?

К в я т к о в с ь к а. Кого? Тата?

К у л i ш е в й ч. Та нi, отого кабана!

К в я т к о в с ь к а. А що?

К у л i ш е в и ч. Сказився чисто, аж пiнить! (Пiшла до уборної, а далi з неї виходить).