Читать книгу Талан - Михайло Старицький - Страница 19

Котенко, Лучицька, Кулiшевич, Квятковська, Гирявий та хор.

К о т е н к о (зачувши грiмовий оплеск). А! Це знов отiй примадоннi? От каторжна, гадюка чортова! (Знову грiм). Розчавив би, щоб i мiж ногами не плазувала! (Знову оплески). Тпху! Пропадiть ви пропадом! (Iде сердито до уборної, зрива парик). Якi се ти менi парики даєш? Просто рощитать, та й уже!

Лучицька виходить з букетом. Крик за лаштунками: "Лучицьку, Лучицьку!" З-за лаштункiв виходить Кулiшевич, Квятковська i хор.

(З уборної). Квятковська, на вихiд!

Г и р я в и й. Лучицьку кричать.

К о т е н к о. I Квятковську – я чую. Випустiть двох.

Г и р я в и й. Лучицька i Квятковська, на вихiд! Даю!

Виходять. Крики: "Браво! Лучицька, Лучицька!" Дехто: "Котенко! "Лучицька i Котенко!

Виходять. Крики: "Браво, браво!! Лучицька Solо!"

К о т е н к о (хмуро). Випустiть її, та й годi! Бiльше нi разу! Готуйте картину! Дзвiнок!

Г и р я в и й. Лучицька! Даю!

Страшний оплеск i крики.

Л у ч и ц ь к а (з букетом i вiнком iде до уборної). Ху, утомилася! Голова горить… серце ниє… мов пережила страшну годину… А проте i втiха тремтить… (Маринцi, що за нею увiйшла). Води менi, голубко, i одеколону.

На кiн виходить i публiка розмаїта.