Читать книгу Маленька книга люке. Секрети найщасливіших людей світу - Мік Вікінг - Страница 6

Будинки стоять навколо спільного подвір’я. Червень. Чисте блакитне небо. Подвір’я оживає й наповнюється голосами дітей, які висипають надвір із різних помешкань.

На відміну від більшості дітей сьогодні, ці хлопчики й дівчатка ростуть у незвичному середовищі, де свобода поєднана з безпекою. Дехто грає в «кабб» – гру на траві, яка, кажуть, зародилася ще за часів вікінгів. Гравці кидають палиці, щоб збити поставлені дерев’яні бруски. За грою спостерігає пес, так наче це найголовніша подія його життя. Інші діти згуртувалися навколо вогнища разом із кількома дорослими.

– Гей, Мікелю, це ти, розбишако! – вигукнув один із чоловіків і посміхнувся до нас. Йорґен – тутешній мешканець і добрий знайомий мого друга Мікеля.

Мікель тут виріс. Зараз він живе в Копенгагені, але минулого літа ми знову поїхали в місце його дитинства, щоб забрати його батька в нашу щорічну морську подорож. Вони керують судном, я фотографую і наполягаю, щоб ці фото називали «сейлфі»1. Незважаючи на це, вони запрошують мене приєднатися до них знову і знову. Ми не можемо припаркуватися під будинком, бо паркувальний майданчик розташований на краю цієї невеликої громади. Щоб дістатися до будинку Мікелевих батьків, нам доводиться подолати останні сорок метрів пішки через двір. Це не випадково: територія громади розпланована таким чином, щоб заохочувати мешканців до взаємодії і легкого, невимушеного спілкування.

Це місце називається Фелесгавен (Fоеlleshaven). Так, це ще одне складне слово. Fоеlles означає «спільний», а haven – «сад». Загальна назва для подібних комун – bofоеllesskab, спільне помешкання. Fоеllesskab означає «спільнота», а слово bo має значення «жити». Бофелескаб – це спосіб спільного проживання громади, який зародився у Данії, але швидко був запозичений усіма скандинавськими країнами.

Ініціаторами таких комун стали родини й окремі люди, які були незадоволені власним способом життя. Такою людиною, зокрема, була Боділ Ґраа, яка в одній із найпопулярніших данських газет написала статтю під назвою «У дітей має бути сто батьків». Вона запросила людей, які поділяли її точку зору, сконтактуватися з нею. І їх виявилося досить багато. За п’ять років, 1972 року, було закінчено будівництво комуни Сетердамен. Вона складалася з двадцяти семи окремих будинків, великого спільного будинку і розташовувалася поблизу міста Гілеред, північніше Копенгагена. Громада існує і досі й налічує сімдесят мешканців. І вже існує черга з тих, хто бажає купити тут будинок у разі його звільнення.

На сьогодні близько п’ятдесяти тисяч людей у Данії живуть у комунах, і ця кількість постійно зростає.

Однією з сотень данських комун є Фелесгавен – місце, де виріс мій друг Мікель. Це домівка шістнадцяти сімей із двадцятьма дітьми. Комуни були задумані як територія приватності та спільності. Це означає, що в кожної родини є власний будинок з усім необхідним устаткуванням і приладдям, включно з окремою кухнею. Разом із тим усі приватні будинки прилягають до спільного простору – саду, великої комунальної кухні та обідньої зони. Отож сім’ї живуть окремо і водночас разом.

Якщо є бажання, з понеділка до четверга родини обідають разом. Зазвичай в обідній зоні збирається тридцять—сорок людей. Порція для дорослого коштує 20 крон (приблизно 2,5 євро), дитяча порція – половину цієї вартості. Для того щоб ви зрозуміли, наскільки це небагато, я вам скажу, що в Копенгагені за каву лате ви заплатите 40 крон.

Але людей сюди вабить не ціна комунальної їжі. Більш принадним є те, що чотири дні на тиждень у родини, особливо з маленькими дітьми, не болить голова через закупівлю продуктів і готування. Натомість батьки можуть допомогти дітям із домашніми завданнями, пограти в «кабб» або навчити розпалювати вогнище. Приблизно один тиждень на півроку сім’я стає членом команди, яка куховарить для всіх. Старші діти допомагають і навчаються готувати. Куховарська зміна триває близько трьох годин: від початку готування до миття посуду. Звичайно, з перервою на обід і горнятко кави. Проте більшість часу мешканці Фелесгавена можуть розслабитися й чекати, поки дзвоник сповістить їх, що вечеря готова.

Окрім обідньої зони і майданчика для вогнища, у Фелесгавені є спільний город, дитячий майданчик та ігрове поле, мистецька студія, майстерня і додаткові гостьові кімнати, якщо до когось приїхало забагато гостей і їх не можуть розташувати у власному будинку. Завдяки такій організації простору діти завжди мають із ким погратися. Цим родинам не потрібно думати про няньку для дитини. Якщо батькам хочеться відвідати кіно чи театр, вони можуть відіслати дітей до друзів, які мешкають поряд.

За даними Бюро національної статистики Данії впродовж останніх шести років кількість комун збільшилася на 20%. Такий спосіб життя дуже приваблює родини, які зацікавлені у створенні сприятливого середовища для своїх дітей, родичів похилого віку або тих, кому загрожує соціальна ізоляція.

Кілька років тому данський антрополог Макс Педерсон провів широке дослідження в старшій комуні, де співмешкали літні люди. За результатами дослідження він стверджував, що «важко переоцінити досягнення й успіхи проживання в комуні»: 98% людей повідомляли, що почуваються у безпеці, 95% були задоволені своєю життєвою ситуацією, але, на мою думку, найцікавішим було те, що 70% сказали, що серед сусідів у них є щонайменше чотири друга.

А як складається ситуація у вас? Чи знаєте ви імена сусідів? Чи можете ви когось із них назвати своїм другом?

Нині схема bofоеlleskaber (проживання в комунах) набирає обертів по всьому світу, її популярність зростає у Канаді, Австралії та Японії. У Німеч-чині, США та Нідерландах уже створено сотні подібних громад. У 2014 році видання Тhe Guardian повідомило, що у Великій Британії введено в дію понад шістдесят проектів спільного проживання.

Джо Ґудінг, координатор мережі Co-housing Network («Мережа комун») у Великій Британії, описує подібні утворення як «спільноти з самоуправлінням, якими керують люди, що мешкають у цій спільноті». Як і в тій місцині, де виріс Мікель, територія комун спланована таким чином, щоб заохотити людей до соціальної взаємодії. Комуни покликані привернути увагу літніх людей, які не хочуть жити ізольованими від світу й не бажають переїздити у звичайні будинки для людей похилого віку. Такі громади, крім того, створюють сприятливе середовище для родин, які прагнуть виховувати дітей і водночас не відриватися від своєї кар’єри. За даними видання Тhe Guardian у період з 2012 до 2014 року спостерігалося 100%-ве зростання кількості груп і було завершено щонайменше вісімнадцять проектів із «чітко означеною тенденцією у певних містах», включно з Лондоном, Кардіфом, Ньюкаслом, Лідсом і Кембриджом.

Як дослідник щастя, звісно, я почуваюся від цього щасливим. Але людині не обов’язково треба бути дослідником щастя, аби здогадатися, як відчуття спільності, впевненість у безпеці, наявність близьких стосунків і дружби вплинуть на щастя людини. Звичайно, дуже важливою в такій моделі є рівновага між приватністю та спільністю, і bofоеllesskab, проживання в комуні, придасться не кожному, але ми можемо взяти певні моменти, які добре працюють, і застосувати їх у нових умовах. Та очевидним є те, що належність до «племені» позитивно впливає на наше буття. Тож розгляньмо певні кроки, які ми можемо зробити для посилення духу спільності в нашому оточенні.

1

Гра слів: англ. selfie та sailfies – морські знімки. (Тут і далі прим. перекл., якщо не зазначено інше.)