Читать книгу Крихітка фея та інші британські казки - Народна творчість - Страница 4
Біннорі
Англійська казка
ОглавлениеШирока і прудка річка Бíннорі. І військові кораблі, і торговельні судна плавали її водами. На берегах тієї річки розляглося королівство, де правив добрий і мудрий король. І було в того короля дві дочки: старша Елізабет і молодша Маргарет. Жили сестри дружно, ніколи не сварилися і не лаялися. Про красу дочок королівства, що розкинулося обабіч бурхливої Біннорі, ходили численні чутки, принаджуючи женихів з найвіддаленіших куточків світу. Багато женихів побувало в тому королівстві, та ніхто не сподобався ні Елізабет, ані Маргарет.
Одного разу Елізабет гуляла берегом Біннорі. Наспівуючи веселу пісеньку, дівчина кидала камінці в річку. І так захопилася цим заняттям, що навіть не помітила лицаря, сера Вільяма. Він проїжджав уздовж берега, але, зачувши чийсь спів, зупинився, щоб подивитися на хазяйку такого чудового голосу. Побачивши Елізабет, Вільям одразу в неї закохався. Помітивши замилуваного мовчазного Вільяма, принцеса анітрохи не злякалася, а навпаки, сама звернулася до нього:
– Здрастуй, добрий лицарю! Ти з яких земель їдеш і чи далеко твій шлях лежить?
– Здрастуй, о найвродливіша з усіх, кого я бачив! А їду я із земель, що звете ви Драконячими скелями, а от куди я їду – вже і сам не знаю. Побачивши тебе, вже нікуди йти не хочу. А хочу, щоб ти стала моєю дружиною й була зі мною назавжди.
Як не дивно, Елізабет, що так часто відмовляла принцам крові, не відкинула пропозиції простого лицаря. Вони ще кілька разів так зустрічалися на березі річки, поки сер Вільям не наважився просити руки Елізабет у її батька. Він прибув у замок і, коли зайшов у тронний зал, побачив короля на троні. По праву руч від короля сиділа його дружина – королева. По ліву руч від батька сиділа Елізабет. Сер Вільям звернувся до монарха:
– Ваша величносте, я прийшов, щоб… – сер Вільям затнувся, оскільки в тронний зал увійшла Маргарет. Її краса була така сліпуча, що сер Вільям спочатку втратив був мову, а здобувши її, уже не хотів одружуватися зі старшою дочкою – тільки з молодшою, – …просити руки вашої дочки. – На цих словах Елізабет набрала в груди повітря і випросталася. – Ваша величносте, віддайте за мене вашу молодшу дочку Маргарет! – видихнув Вільям.
Елізабет мало не знепритомніла. Вона зрозуміла, що сестрина врода не залишила сера Вільяма байдужим і розігнала всі думки про неї, про Елізабет. Тоді й замислила старша королівна жорстоко помститися.
Одного ранку вона покликала сестру подивитися, як кораблі йдуть повноводою Біннорі. Ніщо не віщувало біди, і Маргарет пішла разом з сестрою. Милуючись краєвидом, Маргарет ступнула на камінь, щоб розгледіти, як судно повільно, але впевнено, на веслах, спустивши вітрила, йде проти течії. Вигадавши зручний момент, Елізабет зіштовхнула сестру в клекотливі води Біннорі. Маргарет закричала щодуху:
– Врятуй мене, Ліззі!
– Чи ж я дурна рятувати ту, яка відбила в мене Вільяма? Ти вийдеш за нього, а мені і далі в дівках сидіти? Е, ні, твоя доля на дні Біннорі, – просичала Елізабет і пальцем не кивнула, щоб допомогти своїй сестрі виборсатися з крижаних обіймів клекотливої річки.
Виловили тіло принцеси кількома милями нижче за течією біля водяних млинів. Довго мельники дивувались красі утоплениці, аж надто вродлива вона була. Тим часом уздовж берега простував знаменитий музика. Побачивши прекрасну потопельницю, він непомітно від інших зрізав кілька кучерів її золотавого волосся. Потім з цих кучерів він зробив собі три струни для арфи. Вони звучали чудовими співами, щоправда, нічого, окрім печалі та туги, у піснях арфіста вони не зродили. Багато подорожував музика зі своєю арфою по світу, і ось кілька років по тому він знову потрапив у це королівство, що розляглося на берегах бурхливої річки Біннорі. Прийшов він заспівати самому королю. І тільки-но він доторкнувся до арфи, струни самі забриніли, і під склепінням тронного залу пролунав голос, який колись належав Маргарет:
Здрастуй, любий мій батьку,
Здрастуй і ти, моя матінко,
Здрастуй мій дім, мій палаце,
Нащо ти вбила мене, Елізабет?…
Коли пролунали останні слова, струни, сплетені з волосся Маргарет, дзвінко тенькнули і порвалися.