Читать книгу Дві обручки - Нина Фиалко - Страница 5

Довгі коридори гуртожитку на короткий час спорожніли. Поки молодь забавлялася на інститутській вечірці, чергова перевела подих і взялася дов’язувати шпицями шкарпетку онукові. Вже стільки літ баба Валя віддала роботі у цьому гуртожитку, що вважала його другою домівкою. Всіх, хто тут мешкав, вона пам’ятала поіменно. Знала згубні чи добрі звички ледь не кожного. На кого можна понадіятися, а кого треба присоромити. Знала, якому кавалерові що відповідати, коли дівчина не хотіла з ним зустрічатися чи навпаки. До кімнат хлопців пускала дуже рідко і лише, мабуть, тих, що або вміли вмовити, або могли добре заплатити. Не встигла ще закріпити шпиці, щоб заокруглити п’ятку, як перед столом постав Арсен.

– Твоя, здається, на танцюльках, – невпевнено сказала баба Валя, не чекаючи запитання.

– Та нема її там, – роздратовано мовив хлопець.

– Тоді з іншим гуляє… – подивилася прискіпливо на ревнивого хлопця і стримала язика. Якщо кавалер запальний, то й нагрубіянити може.

– Не вірю, що таке може бути зі Славою, – не дуже переконливо заперечив Арсен і подумав, що це йому стало б доброю наукою на майбутнє, – за те, що зволікав. Інші дівчата за ним бігають, а ця хоч би перший крок до примирення зробила. Тішив своє самолюбство й чекав: а раптом сама зголоситься, тоді виправдовуватись не доведеться…

– Не будь таким упевненим, бо студентські літа минають швидко, і дівчина не стане чекати примарного щастя. Йди, вона цього року мешкає на третьому поверсі. Тільки дивись мені, довго не барися! – помахала чергова пальцем і щиро посміхнулася, випромінюючи доброту і спокій. – Ох уже ці молоді!

Від спогадів Славу відволік стукіт у двері. «Кому ще чого бракує?» – подумала і невдоволено пішла до дверей. В коридорі стояв усміхнений Арсен.

– Привіт! Я такий радий, що ти виявилася вдома, – не приховував своїх почуттів хлопець, геть забувши, що вони у сварці й розмову треба було б почати з вибачення.

– Яким вітром тебе занесло у наші краї? – вдавано байдуже запитала Слава, впускаючи його до кімнати.

Обвела поглядом кімнату: чи не залишили подруги якої білизни на бильцях ліжка. Глянула на підлогу, яку недавно помила (вона ще навіть добре не висохла). Вдоволено посміхнулася, бо ніби навмисне прибралася до його приходу.

– Привіт! Я прийшов вибачитися перед тобою… – мнучись біля дверей, почав Арсен.

– За що? Ти мене не образив, то нема потреби вибачатися. Просто ми різні люди і не підходимо одне одному для подальшої дружби, – тихо сказала Слава і готова була язика собі відкусити за ці слова.

А що як він зараз знову зірветься і піде від неї назавжди? Того вона не витримає. І, щоб зняти напруження, призналася:

– Я телефонувала тобі, але абонент постійно недоступний…

– Ти й справді телефонувала? Я тобі тоді не встиг сказати, що загубив мобільник у тій сутичці, а інший придбав лише недавно. Серденько, я тебе кохаю і дуже шкодую, що ти погано про мене подумала. Я зухвалий, впертий і самовпевнений, а іноді буваю зовсім дурним, коли не думаю, що говорю, – він міцно пригорнув дівчину і поцілував. – За це літо я трохи подорослішав і вже навіть дещо дізнався про ваших вояків ОУН і УПА. З твоєю допомогою я буду знати ще більше, і дихатимемо в унісон, тільки прости мені.

Слава аж ніяк не чекала сьогодні зустрічі зі своїм Арсенком, а тим більше палкого зізнання в коханні. Після довгих поцілунків дівчина запропонувала хлопцеві кави.

– Хто ж це допоміг тобі так швидко змінити думку? Гірше, коли ти станеш приховувати від мене справжні переконання, бо колись це все одно вилізе і нічого доброго у наше життя не принесе, – допитувалася дівчина, бо не вірила, що людину легко змінити.

– Дідуньо в мене мудрий чоловічок, от він мені й відкрив трохи очі на події тих років. Я ніколи в політику не заглиблювався, вважав, що це справа дорослих дядів, але останні події змушують змінити думку. Як мій дід каже: «У кожному старому чоловікові Східної України сидить комуніст». От він усім решті людей нав’язує свою думку, але ж не можна жити і весь час повертатися в минуле. У них тоді таке було життя, а в нас інше, – виголошував Арсен ніби промову.

Участь у численних мітингах даремно не минула. Він набрався слів від усіх потроху, і тепер легко зорієнтувався, що від нього хочуть почути.

– Ти говориш, ніби справжній політик, – засміялася дівчина. – Може, скажеш, за кого віддаси свій дорогоцінний голос?

– За наших, за кого ж іще, – твердо, без найменшого сумніву відповів Арсен.

Посмішка на обличчі дівчини згасла, і ті дві ямочки на щоках, які так любив Арсен, розгладилися. Понуривши голову, вона відійшла до вікна і довго мовчала. Виникла попервах думка, що коханий і справді щось зрозумів, але передчасно тішилася…

– Чим ти знову незадоволена?! – викрикнув хлопець, бо ніяк не міг зрозуміти, що поганого у його відповіді.

– Спочатку ти виголосив гарну промову щодо молоді, яка має прожити своє життя, але ж ті «ваші» тягнуть нас у минуле. Невже ти того не розумієш? Ваші поділили Україну на три сорти, як буряк чи капусту. Ти належиш до першого, а мені дістався третій. То що між нами може бути спільного? Ти собі шукай першосортну подругу, сильну, щоб від курячого яйця не падала, як ваші поводирі, а я шукатиму чоловіка нижчого ґатунку…

– Ти неможлива! І як я збираюся з тобою вік прожити? – кисло посміхнувся Арсен і також підійшов до вікна. – Вже б швидше ті вибори відбулися, бо пересваримося назавжди, а мені цього аж ніяк не хочеться. Давай домовимося, що я політично неграмотний, але в мене ще все попереду. Не гнівайся, серденько. Зміни гнів на милість, – просився хлопець так лагідно, що дівчина не витримала і посміхнулася.

Арсен обцілував милі йому ямочки і закрив поцілунком очі, аби вона не попелила його своїм поглядом.

У коридорі почувся гамір – це дівчата поверталися з вечірки. Арсен поспіхом став прощатися.

– Завтра о сьомій чекатиму тебе біля гуртожитку, – сказав він і, поцілувавши дівчину на прощання, вийшов за двері.

Слава з піднесеним настроєм пурхала по кімнаті. Помила чашки від кави і вмостилася під ковдру, вдаючи сплячу. Не хотіла зараз нікому нічого розповідати. Мовчки насолоджувалася щастям, яке так несподівано повернулося до неї.