Читать книгу Етнологія для народу. Свята, традиціі, звичаі, обряди, прикмети, вірування українців - Ірина Ігнатенко - Страница 9

Суддею, який розставляв усі крапки над «і», у народних уявленнях була смерть. Саме за тим, як помирала людина, остаточно з’ясовували, якими справами за життя вона займалася – добрими чи лихими. «Яке життя, така й смерть», «Як жив, так умер», «Хто як собі заслужить – так і вмирає» тощо казали в народі. Якщо людина була доброю, мало грішила, то й смерть буде «гарною», «людською», і навпаки – великий грішник помирає тяжко й довго, мучиться, кричить нелюдським голосом, а померти не може.

Вірили, що про наближення смерті сповіщають прикмети. Насамперед це відчувають домашні та дикі тварини, птахи, а саме:

– собака починає вити чи рити яму на подвір’ї або під вікном;

– часто й полохливо іржуть коні;

– курка квокче під час заходу сонця чи кукурікає, як півень;

– півень починає кукурікати в хаті;

– ворона часто сидить на деревах чи будівлях садиби або кружляє над хатою;

– дятел довбе стіну хати чи стукає у вікно;

– кріт риє землю всередині хати (в одному з кутів).

Надгробок-хатка на кладовищі, с. Зелень Дубровицького р-ну Рівненської обл. Фото О. Нагорнюка

Надгробок-камінь на кладовищі, с. Вичівка Зарічненського р-ну Рівненської обл. Фото О. Нагорнюка