Читать книгу Країна дурнів: Казки про дурнів. Небилиці - Сборник - Страница 11

Мав пан наймита. Хотів пан, щоб наймит завжди казав «нівроку». А сам пан не раз щось таке скаже, що ніхто його не зрозуміє.

Посилає якось наймита:

– Чуєш, Іване? Йди, подивися на коней. Коли коні ссуть, то лошата най ся пасуть, а коли нема, то додому прижени.

Прийшов Іван та й говорить:

– Йой, пане, кінь хворий.

– Ну, нівроку. Подивися, чи він їсть.

Дивиться наймит, а кінь допався до зерна. Вбігає Іван до пана:

– Йой, кінь їсть!

А пан:

– Ні, Іване, йди кажи, що нівроку…

Іван вийшов, а кінь від зерна гине. Приходить Іван і каже панові:

– Нівроку, пане, кінь уже здох.

– Йой, що ти, Іване, говориш?

– Те кажу, що ви мені, пане, нівроку, наказували.