Читать книгу Господь симпатизує аутсайдерам (збірник) - Сергій Жадан - Страница 40

І що це була за осінь, з утечами та кредитами:

зупинки у різних норах і переїзди по тому,

дзвінки з чужих телефонів, що були настільки убитими,

аж помирали в руках від виснаження та перевтоми.

Але вона мовчки дивилася, наче дійсно втішалася

усім випадковим будинкам з дахами холодними.

І навіть коли можна було піти – вона залишалася,

і навіть коли можна було залишитись –

вона виходила.

На ніч вона читала мені церковні збірники,

оскільки ми й не мали тоді особливого вибору:

про всі ці дива святого Антонія,

які мені видавались спірними,

там, де він виходить на берег

і проповідує перед рибою,

розповідає рибам про те, що всіх нас об’єднує:

про чорний папір повітря,

на якому вже все написано,

про страх, який ми долаємо,

про сни, що стають об’ємними,

наповнюючись нашим диханням,

нашим голосом

і нашими рисами.

Розповідає про вітер під шкірою,

який робить нас витривалими,

про жіноче довге волосся, до якого прив’язуєшся,

про глибокі проточні водойми, в яких не варто рибалити,

аби не виловити птахів із рваними м’язами.

Стоїть і говорить рибам,

не маючи ні втоми, ні голоду,

про ненадійність тонких плавників,

якими вони тут рухають.

І риби слухають його,

вистромивши з води свої голови.

Задихаються, але слухають.