Читать книгу Зоряні миті людства. Новели (збірник) - Стефан Цвейг - Страница 2

Жоден митець не є митцем ненастанно всі двадцять чотири години свого щоденного життя, бо все суттєве і тривале, що вдається йому, завжди відбувається в нечисленні та рідкісні миті натхнення. Так само й історія, якій ми дивуємось як найвидатнішому поетові та акторові всіх часів, аж ніяк не завжди є творчою. Навіть у цій «таємничій майстерні Господа», як шанобливо назвав Ґете історію, відбувається незмірно багато байдужого і повсякденного. Навіть тут, як і всюди в мистецтві та житті, незабутні моменти рідкісні. Здебільшого історія, наче хроніст, байдуже і наполегливо нанизує ланку за ланкою в довжелезному ланцюгу, що йде крізь сторіччя, складає факт до факту, бо кожне зусилля потребує часу для підготовки, кожна справжня подія – розвитку. Народ завжди потребує мільйонів людей, щоб постав один геній, завжди мають збігти мільйони марних світових годин, щоб спалахнула одна зоряна мить людства.

Коли в мистецтві постає геній, він переживає свій час, а коли настає така світова мить, вона вирішує долю наступних десятиріч і сторіч. Як на вістрі громовідводу збирається електрична напруга всієї атмосфери, так і в найкоротшому проміжку часу зосереджується незмірна повнота подій. Те, що за інших обставин минає мало-помалу, одне за одним і одне поряд з одним, стискається в єдину мить, яка все визначає і все вирішує: якесь одне «я», одне «ні», одне «зарано» або «запізно» надають цій миті незворотності для сотень поколінь, і саме вона визначає життя індивіда, народу і навіть плин долі всього людства.

Оці драматично сконцентровані, оці доленосні миті, коли постанова, яка переживе час, зосереджується в одній даті, одній годині, а часто навіть в одній хвилині, – рідкісні і в житті індивіда, і в перебігу історії. Деякі такі зоряні миті – я назвав їх так, бо вони яскраво й незмінно, наче зорі, осявають ніч минущості, – я й спробую пригадати в цій книжці, дивлячись на різні часи і країни. Я ніде не намагався забарвити або посилити власними вигадками душевну правду якоїсь зовнішньої або внутрішньої події, бо в ті довершені миті, коли ці події постали в закінченій формі, історія не потребує ніякої помічної руки. Там, де історія справді діє як поет і драматург, жоден поет не повинен намагатися перевершити її.