Читать книгу Аутсайдер - Стивен Кинг - Страница 31

Тої неділі Гові Ґолд вислизнув із ліжка о пів на сьому ранку, і не тому, що о такій годині він міг щось удіяти, і не з власного бажання. Як і в більшості чоловіків за шістдесят, простата в нього збільшувалася разом із рахунком у пенсійному фонді, а сечовий міхур меншав паралельно з сексуальними апетитами. Щойно він прокидався, мозок перемикався з режиму «парковки» на режим «їзди», і знову заснути вже не було жодного шансу.

Він полишив Ілейн додивлятися приємні, як він сподівався, сни й потопав босоніж на кухню, щоб увімкнути кавоварку та перевірити телефон, який він поставив на беззвучний режим і поклав на кухонну стільницю перед тим, як лягати спати. Там було повідомлення від Алека Пеллі, яке прийшло о 1:12.

Гові випив свою каву й уже порався з тарілкою пластівців «Рейзін Бран», коли, затягуючи вузол на халаті й позіхаючи, до кухні зайшла Ілейн.

– Як справи, пундичку? – спитала дружина.

– Час покаже. А поки, може, хочеш яєчню-бовтанку?

– Диви на нього, він мені сніданок пропонує, – сказала дружина, наливаючи й собі кухлик кави. – А оскільки сьогодні не день святого Валентина і не мій день народження – чи є в мене підстави хвилюватися?

– Це я час бавлю. Отримав повідомлення від Алека, але не можу телефонувати йому раніше сьомої.

– Хороші новини чи погані?

– Гадки не маю. То ти яєчню будеш?

– Так. Два яйця. Й окату, а не бовтанку.

– Ти ж знаєш, у мене весь час жовтки витікають.

– Якщо вже я просто сидітиму й дивитимусь, то утримаюся від критики. І пшеничний тост, будь ласка.

На диво, цього разу витік лиш один жовток. І коли Гові поставив перед дружиною тарілку, та сказала:

– Якщо це Террі Мейтленд убив малого, то світ сказився остаточно.

– Світ і так скажений, – відповів Гові, – але він цього не робив. Має алібі міцне, наче «S» на грудях Супермена.

– Тоді чому його заарештували?

– Бо вони гадають, що в них теж є докази міцні, наче «S» на грудях Супермена.

Ілейн поміркувала над цим.

– Незупинна сила проти нерухомого предмета?

– Не буває такого, серденько.

Він глянув на годинник. За п’ять хвилин сьома. Уже можна. Він набрав мобільний Алека. Слідчий відповів на третьому гудку:

– Ви зарано, я голюся. Перетелефонуєте за п’ять хвилин? Інакше кажучи, о сьомій, як я пропонував?

– Ні, – відказав Гові, – але я зачекаю, поки ти зітреш крем із тої щоки, де тримаєш слухавку, як тобі таке?

– Суворий ви бос, – мовив Алек, але він явно був у доброму гуморі – байдуже на ранню годину й той факт, що йому перебили заняття, яке більшість чоловіків воліє виконувати, занурившись у власні думки. І це давало Гові надію. Він уже багато мав матеріалу на опрацювання, але ніколи не завадить мати ще більше.

– Новини хороші чи погані?

– Секунду, не заперечуєте? Я цим лайном весь телефон вимазав.

Більше, ніж за п’ять секунд, але Алек повернувся.

– Хороші новини, босе. Для нас – хороші, а для окружного – погані. Дуже погані.

– Ти бачив відео з камер? Скільки його там, зі скількох ракурсів?

– Бачив я відео, і його предостатньо.

Алек зробив паузу, а коли знову заговорив, то Гові почув, що слідчий усміхається.

– Але є і дещо краще. Набагато краще.