Читать книгу Працюй чотири години на тиждень. Нова психологія успіху - Тімоті Феррісс - Страница 40

Маунтін-В’ю, штат Каліфорнія

«Субота – мій вихідний день», – заявив я друзям своїх друзів, які витріщилися на мене. Це правда. Чи можете ви впродовж усього тижня харчуватися кашами та курятиною? Я теж не можу. Тому не будьте такими критичними.

Між десятим і дванадцятим кексом я звалився на диван, аби як слід насолодитися ласощами, і почув, як годинник пробив північ, повертаючи мене до звичної дієти, яка триває з неділі по п’ятницю. Поруч сидів іще один гість вечірки, пригублюючи келих вина, звісно, не дванадцятий, однак і не перший. Ми зав’язали розмову. Як завжди, мені довелося почути запитання: «Чим ви займаєтеся?» І як завжди, моя відповідь спантеличила співрозмовника, який намагався зрозуміти, хто я: патологічний брехун чи кримінальний авторитет.

Хіба можна працювати так мало, а заробляти так багато? Гарне запитання. Дуже гарне.

Чарні мав практично все. У нього була кохана дружина, з якою вони виховували дворічного сина і чекали на появу ще одного. Він працював у сфері торгівлі технологіями і прагнув заробляти 500 тисяч доларів на рік.

Він також умів ставити влучні запитання. Я щойно повернувся з-за кордону і планував нову подорож до Японії. Він протягом двох годин не давав мені спокою: «Хіба можна працювати так мало, а заробляти так багато?»

«Якщо вам справді цікаво, можемо провести експеримент, і я доведу вам, що це справді можливо», – відповів я.

Чарні погодився. Йому бракувало лише одного – часу.

Надіславши одного електронного листа та практикуючись упродовж наступних п’яти тижнів, Чарні сповістив мені гарні новини: за минулий тиждень йому вдалося виконати більше завдань, ніж за попередній місяць. При цьому він відпочивав у понеділок та п’ятницю і щодня присвячував своїй родині на дві години більше. Тривалість його робочого тижня скоротилася з 40 годин до 18, проте результативність зросла у чотири рази.

Що ж йому допомогло – духовна практика в горах чи таємні заняття з кунг-фу? Ні. Секретні стратегії японського менеджменту чи краще програмне забезпечення? Аж ніяк. Я лише попросив його регулярно виконувати одну вправу.

Щонайменше тричі на день йому слід було ставити собі таке запитання:

Моя робота характеризується продуктивністю чи активністю?

Чарні зрозумів зміст запитання і запропонував своє формулювання:

Чи придумую я собі зайві завдання, аби уникнути виконання важливих справ?

Він відкинув усе непотрібне і зосередився на тому, аби продемонструвати справжній результат, а не свою відданість роботі. Відданість роботі – це замаскована бездіяльність. Проявіть рішучість і відкиньте зайве навантаження.

А наостанок поласуйте кексом.