Читать книгу Куди та як правильно писати скаргу, заяву, претензію, клопотання, щоб відстояти свої права - В. В. Гайворонська - Страница 10

Відповідно до ст. 15 ЦПК, до справ цивільної юрисдикції належать справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводять за правилами іншого судочинства. При цьому законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Взагалі, можна підсумувати, що в порядку цивільного судочинства розглядають усі справи, які не розглядають у порядку іншого судочинства. Зокрема, цивільну юрисдикцію становлять справи, які виникають з цивільних (ст. 1 Цивільного кодексу України), житлових (Житлового кодексу України), земельних (ст. 2 Земельного кодексу України), сімейних (ст. 2 Сімейного кодексу України), трудових (ст. 3 КЗпП України) правовідносин.

У порядку цивільної юрисдикції також вирішують справи, які не мають такого характеру, але, зважаючи на вказівку закону, належать до цивільної юрисдикції суду (наприклад, щодо контролю за виконанням рішень у цивільних справах (ст. 383–389 ЦПК, ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження»), розв’язання питання про визнання та виконання рішень іноземних судів (розділ VII ЦПК) та інші.

Справи в порядку цивільного судочинства за загальним правилом розглядають районні (міські або міськрайонні) суди. Апеляційною інстанцією є апеляційні суди областей, касаційною інстанцією – Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Порядок цивільного судочинства регламентовано Цивільним процесуальним кодексом України.

Провадження в цивільних справах у суді становить процесуальні дії судді (суду) та інших учасників судового процесу. Реалізація цих процесуальних дій відбувається в межах цивільної процесуальної форми, яка встановлює порядок розгляду та вирішення цивільних справ за суворо послідовними стадіями процесу.

При цьому всі дії учасників процесу в кожній стадії цивільного процесу чітко регламентовані нормами цивільного процесуального права. Дотримання цивільно-процесуального порядку розгляду цивільної справи є дуже важливою умовою як до поновлення порушених прав, так і загалом щодо забезпечення дотримання принципу законності. Саме тому, згідно зі ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного розгляду справи.

Цивільне судочинство являє собою просування цивільної справи у суді, певну взаємопов’язану сукупність стадій її розгляду та вирішення. Стадія цивільного процесу – це визначена в процесуальному законі сукупність процесуальних дій, об’єднаних однією найближчою процесуальною метою.

– Перша стадія – відкриття провадження у справі шляхом подання заінтересованою особою до суду заяви (позовної заяви) і постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі.

– Метою другої стадії – підготовки справи до судового розгляду – є забезпечення правильного та швидкого вирішення справи, а також з’ясування можливості врегулювання спору між сторонами. Зазначена стадія, відповідно до чинного законодавства, може здійснюватися як без участі сторін, так і у спеціальному попередньому засіданні за їхньою участю.

– Третя стадія процесу – судовий розгляд справи. У цій стадії справу в судовому засіданні вирішують по суті та ухвалюють судове рішення. Це основна стадія, у якій сторони висувають свої вимоги та заперечення, а також наводять докази на їх підтвердження.

– Четверта стадія – оскарження судових рішень, що не набрали законної сили (апеляційне провадження). Справу повторно розглядають судом апеляційної інстанції з метою перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Надання додаткових доказів на цей стадії за загальним правилом заборонено, сторона повинна обґрунтувати неможливість подання їх під час розгляду в першій інстанції.

– П’ята стадія – касаційне провадження, у якому оскаржують рішення, ухвали суду першої та/або апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування ними норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На цій стадії досліджують правильність застосування судами матеріального та процесуального права, питання обґрунтованості висновків доказами не досліджують.

– Перегляд судових рішень ВСУ становить шосту стадію цивільного процесу, якою передбачено підстави перегляду судових рішень після їх перегляду в касаційному порядку. Це виключна стадія, яка можлива лише за наявності двох взаємовиключних висновків касаційної інстанції по різних справах.

– Сьома стадія – перегляд рішень, ухвал суду, якими закінчено розгляд справ, що набрали законної сили, а також судовий наказ у зв’язку з нововиявленими обставинами.

– Останньою, восьмою, стадією цивільного процесу є звернення судового рішення до виконання, без якого неможливо досягти кінцевої мети процесу – захисту порушеного права. Примусове виконання рішення здійснюється органами державної виконавчої служби, цю стадію буде розглянуто окремо, оскільки вона є спільною для більшості.

Розгляд і вирішення цивільної справи не завжди проходить усі вищезазначені стадії. Наприклад, після розгляду справи по суті в суді першої інстанції (третя стадія) рішення суду може бути добровільно виконано сторонами, у зв’язку з чим зникає необхідність у наступних стадіях процесу. У разі визнання відповідачем позову під час проведення попереднього судового засідання суд може ухвалити рішення про задоволення позову ще на стадії до судового розгляду справи.

Крім стадій цивільного процесу, необхідно розрізняти і види цивільного судочинства. ЦПК встановлює такі основні види: позовне провадження, наказне та окреме провадження.

– Справи позовного провадження характеризуються наявністю двох сторін з протилежними інтересами і спірністю їхніх майнових та особистих немайнових правовідносин, які передають на розгляд суду.

– Окреме провадження спрямовують на встановлення певних обставин, наявності чи відсутності юридичних фактів або юридичного статусу громадян, необхідних для реалізації суб’єктивних прав.

– Справи наказного провадження характеризуються умовно безспірним процесуальним порядком стягнення з боржника грошових коштів за чітко визначеними ЦПК вимогами і у прямо передбачених випадках. Звичайні громадяни рідко звертаються до суду в порядку наказного провадження.