Читать книгу Куди та як правильно писати скаргу, заяву, претензію, клопотання, щоб відстояти свої права - В. В. Гайворонська - Страница 15

Апеляційне провадження – це стадія цивільного процесу з перегляду рішень (ухвал) суду першої інстанції, які не набрали чинності, що відбувається за ініціативою зацікавлених осіб. Уведення апеляції в цивільне судочинство є реалізацією конституційного положення (ст. 129 Конституції України) про забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду, за винятком випадків, встановлених законом.

Перегляд судових рішень в апеляційному порядку належить до компетенції суду другої інстанції (апеляційного суду). Апеляційними судами з розгляду цивільних, кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення є апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим.

Згідно зі ст. 291 ЦПК України, апеляційною інстанцією у цивільних справах є судові палати у цивільних справах апеляційних загальних судів, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржують.

Апеляційну скаргу подають на рішення (ухвалу) суду першої інстанції, що не набрало законної сили. Подання апеляційної скарги обумовлено винесенням, на думку зацікавленої особи, незаконного і (або) необґрунтованого судового рішення (ухвали). Рішення суду першої інстанції залежно від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, оскаржують повністю або частково. Розгляд справи в суді апеляційної інстанції здійснюється у визначених поданою апеляційною скаргою межах. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції (ст. 303 ЦПК України).

Рішення або ухвала, якими завершено апеляційний розгляд, набирають чинності від моменту їх проголошення.

Повноваження апеляційного суду дозволяють йому досліджувати докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Раніше чинним цивільно-процесуальним законодавством було передбачено інший спосіб оскарження та перевірки судових рішень і ухвал, що не набрали законної сили, – касаційний порядок. Касаційна скарга, яку подавала зацікавлена особа, була лише відправною точкою для суду касаційної інстанції, оскільки під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряв законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції як у частині, що оскаржували, так і в частині, що не оскаржували, а також стосовно осіб, які не подали скаргу. Суд не був зв’язаний доводами касаційної скарги і був зобов’язаний перевіряти справу в повному обсязі. У цьому полягає головна відмінність раніше чинної касації від теперішньої апеляції, зважаючи на те, що нині цивільне процесуальне законодавство закріплює норму, яка обмежує повноваження апеляційного суду межами вимог апеляційної скарги. Такий підхід бере свій початок у Давньому Римі: Tantum devolutum qantum appellatum («Скільки скарги, стільки й рішення»).

Однак слід відзначити, що апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги (тобто межі апеляційного розгляду розширюються), якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Також якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.

Право на апеляційне оскарження судових рішень мають сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов’язки. Ці особи можуть оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (ст. 292 ЦПК України).

До суб’єктів, що мають право апеляційного оскарження, насамперед належать сторони – позивач і відповідач, оскільки рішення по справі стосується в першу чергу їхніх прав та інтересів. Однак якщо в суді першої інстанції позивач завжди є активною стороною, позаяк безпосередньо за його заявою відкривається провадження у справі, то в апеляційній інстанції ініціатива виникнення апеляційного провадження може належати відповідачеві, зокрема у випадку, коли саме він не погоджується з винесеним рішенням та бажає його перегляду вищим судом.

Право апеляційного оскарження мають також співпозивачі та співвідповідачі, які можуть звернутися до апеляційного суду як спільно, так і окремо одне від одного.

Іншими суб’єктами апеляційного оскарження можуть бути треті особи, які заявляють самостійні вимоги до предмета спору, та треті особи, які не заявляють самостійних вимог до предмета спору.

Зважаючи на те, що третя особа із самостійними вимогами має в справі свою мету, висуває особисті претензії стосовно предмета спору між сторонами, вона може скористатися правом на апеляційне оскарження рішення, яке не відповідає її інтересам.

Третя особа без самостійних вимог до предмета спору так само має можливість подати апеляційну скаргу. Це пов’язано з тим, що хоча винесене судом рішення лише опосередковано стосується її прав, свобод чи інтересів, проте в майбутньому це рішення може вплинути на правовідносини третьої особи з однією із сторін, а також потягти для даної особи небажані правові наслідки (наприклад, пред’явлення регресного позову).

Судовий представник (адвокат, юрисконсульт та ін.) може оскаржити судове рішення в апеляційному порядку тільки в тому випадку, якщо особа, чиї інтереси він представляє, не обмежила його в цьому повноваженні. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії (у тому числі і на оскарження рішення) мають бути застережені у виданій йому довіреності.

Законні представники (батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом) можуть вчиняти від імені осіб, яких вони представляють, усі процесуальні дії, до яких належить і оскарження рішення. Це означає, що законний представник, на відміну від договірного представника, на свій розсуд вирішує питання про необхідність звернення із скаргою до суду апеляційної інстанції з метою захисту прав та законних інтересів особи, яку він представляє.

Можливість апеляційного оскарження рішення мають також органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (ст. 45 ЦПК України), але за умови, що вони брали участь у розгляді справи судом першої інстанції. Це обмеження не стосується прокурора.

На відміну від інших осіб, перелічених у ст. 45 ЦПК України, прокурор, навіть якщо він не брав участі у справі, може оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Суб’єктами апеляційного оскарження є також заявники та зацікавлені особи по справах окремого провадження, стягувачі та боржники в справах наказного провадження.

Окремої уваги заслуговує питання реалізації права на апеляційне оскарження особами, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їхні права та обов’язки. У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» роз’яснюється, що у зв’язку з можливістю апеляційного оскарження рішення суду зазначеними особами вони, відповідно до ч. 9 ст. 6 ЦПК, мають право отримувати в суді, який ухвалив рішення, усну або письмову інформацію про результати розгляду відповідної справи, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії документів, долучених до справи, одержувати копії рішень і ухвал, а під час розгляду справи в апеляційній інстанції набувають права осіб, які беруть участь у справі, зокрема брати участь у розгляді справи, заявляти клопотання, ознайомлюватися з матеріалами справи, подавати докази тощо.

Якщо хто-небудь із осіб, наділених правом апеляційного оскарження, не бажає звертатися із самостійною скаргою, але при цьому має зацікавленість в апеляційному розгляді справи та прагне відстоювати під час його проведення свої права та інтереси, то така особа може приєднатися до апеляційної скарги, поданої іншим суб’єктом права оскарження. Подібне приєднання можливе за умови, що правові позиції зазначених осіб стосовно судового рішення збігаються. Заяву про приєднання до апеляційної скарги може бути подано до початку розгляду справи в апеляційному суді.

У разі, якщо в заяві про приєднання до апеляційної скарги, фактично містяться інші вимоги або заявлені інші мотиви, ніж ті, що зазначені в апеляційній скарзі, то така заява вважається окремою апеляційною скаргою з усіма наслідками, які з цього випливають, а саме: вона залишається без руху для усунення її недоліків як апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 295 ЦПК. У заяві про приєднання до апеляційної скарги можуть міститися лише додаткові обґрунтування, уточнення вже поданої апеляційної скарги, у тому числі як питання факту, так і питання права (п. 10 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України).

Слід враховувати, що за подання заяви про приєднання до апеляційної скарги сплачують судовий збір у порядку та розмірах, встановлених Законом України «Про судовий збір».

Важливе значення для реалізації права на апеляційне оскарження має дотримання строків на подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу на рішення суду подають протягом десяти днів від дня його проголошення (ухвалу суду оскаржують протягом п’яти днів). Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів від дня отримання копії цього рішення (скаргу на ухвалу суду подають протягом п’яти днів від дня отримання її копії).

Апеляційна скарга, подана після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо при цьому особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави для поновлення строку, зазначені нею у заяві, визнано неповажними, залишається без руху. Про залишення апеляційної скарги без руху суд постановляє ухвалу. При цьому протягом тридцяти днів від моменту отримання такої ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (у разі визнання апеляційним судом причин пропуску строку, зазначених у поданій раніше заяві, неповажними).

Апеляційний суд може поновити строк апеляційного оскарження, якщо він був пропущений з поважних причин (відрядження, хвороба тощо). Рішення з цього питання приймає апеляційний суд на підставі поданої зацікавленою особою заяви та належних доказів. Законодавством чітко не визначено, які причини можуть бути визнані поважними, тому суд оцінює їх як такі стосовно кожної конкретної ситуації.

Поновлення строку апеляційного оскарження відбувається з урахуванням вимог ст. 73 ЦПК України.

У випадку неподання особою заяви в зазначений вище строк або визнання вказаних нею підстав для поновлення строку апеляційного оскарження неповажними апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо апеляційну скаргу прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подано після спливу одного року від моменту оголошення оскаржуваного судового рішення (ч. 3 ст. 297 ЦПК України).

Цивільним процесуальним законодавством України детально регламентовано вимоги до форми та змісту апеляційної скарги. Згідно зі ст. 295 ЦПК України апеляційну скаргу подають у письмовій формі.

В апеляційній скарзі мають бути зазначені:

1) найменування суду, до якого подають скаргу;

2) ім’я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;

3) ім’я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їхнє місце проживання або місцезнаходження;

4) рішення або ухвала, що оскаржують;

5) у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінювання, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильного визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин);

6) нові обставини, які підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінюванню, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції;

7) клопотання особи, яка подала скаргу;

8) перелік документів та інших матеріалів, що додають.

Апеляційну скаргу підписує особа, яка її подає, або представник такої особи.

До апеляційної скарги, поданої представником, слід додати довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо ці документи раніше не подавали.

До апеляційної скарги додають копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, до апеляційної скарги має бути приєднано квитанцію про сплату судового збору за подання скарги. Законом України «Про судовий збір» визначено, що з апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду стягують 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті під час подання позовної заяви, іншої заяви, а в разі подання позовної заяви майнового характеру – 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Тобто в цьому випадку судовий збір дорівнює половині суми судового збору, сплаченої під час звернення до суду першої інстанції.

За правилами ч. 1 ст. 296 ЦПК України, апеляційну скаргу подає апеляційний суд через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суд першої інстанції наступного дня після закінчення строку для подання апеляційної скарги надсилає її разом зі справою до апеляційного суду. Апеляційні скарги, що надійшли після цього, не пізніше наступного робочого дня після їх надходження направляють до апеляційного суду.

Зверніть увагу на нижченаведену типову форму апеляційної скарги.

Апеляційна скарга

Судовій палаті по цивільних справах

апеляційного суду ________________

(назва області)

СКАРЖНИК: _________________,

(прізвище, ім’я та по батькові)

що мешкає:_____________________

(поштова адреса)

тел. ___________

ОСОБИ ЯКИ БЕРУТЬ

УЧАСТЬ У СПРАВІ:

1. ___________________________,

(прізвище, ім’я та по батькові)

що мешкає:_____________________

(поштова адреса)

тел. ___________

2 …

на рішення ____________________________________

(дата рішення, назва суду, який його постановив)

по цивільній справі № ______

за позовом

____________________________

(найменування сторін, предмет позову)

АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА

(Стисло викласти резолютивну частину рішення, що оскаржують)

Зазначене рішення вважаю незаконним та необґрунтованим з таких підстав:

(вказати, у чому полягає неправильність рішення суду, обставини справи і закон, яким спростовують рішення; нові факти чи засоби доказування)

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст: _________ _______________________________________________________,

(вказати норми матеріального права)

керуючись ст. ст. 291, 292, 294, 295, 296, 307… 309, … ЦПК України,

ПРОШУ:

1. (Указати одне із повноважень апеляційного суду, зазначених у ст. 305 ЦПК України)

2. (Викласти інші вимоги, наприклад, стосовно розподілу судових витрат)

Додатки:

1. (Копії документів, які додають до апеляційної скарги)

2. Копії апеляційної скарги з доданими документами для осіб, що беруть участь у справі.

3. Квитанція сплати судового збору.

Дата. Підпис. Прізвище, ініціали особи, що підписує