Читать книгу Куди та як правильно писати скаргу, заяву, претензію, клопотання, щоб відстояти свої права - В. В. Гайворонська - Страница 21

Заява про усунення від права на спадкування

До Пролетарського районного

суду м. Харкова

Позивач: Іванов Іван Іванович

вул. Сільська, буд. 12, кв. 54

м. Харків

61000

тел. 340-340

Відповідач: Іванов Петро Іванович

вул. Заводська, буд. 14, кв. 431

м. Харків

61001

тел. 432-432

Ціна позову: 180 000 грн

ПОЗОВНА ЗАЯВА про усунення від права на спадкування

12.12.2012 р. помер мій батько Іванов Іван Сергійович 1937 р. н., що постійно проживав зі мною за адресою: м. Харків, вул. Сільська, буд. 12, кв. 54.

Після його смерті відкрилася спадщина, яка містить квартиру, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Сільська буд. 12, кв. 54. Заповіту батько не складав.

Я, Іванов Іван Іванович, постійно проживав разом зі спадкодавцем і, відповідно до ст. 1261 ЦК України, маю право на спадкування за законом в першу чергу. У встановлений ст. 1270 ЦК України строк звернувся до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Окрім мене, до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернувся мій брат та син спадкодавця Іванов Петро Іванович 1960 р. н., який з нами не проживав та зареєстрований за адресою: м. Харків, вул. Заводська, буд. 14, кв. 431. Ще 2005 р., за життя батька, стосунки між ним і відповідачем погіршилися, у зв’язку з чим відповідач припинив спілкування зі спадкодавцем.

2006 р. батько тяжко захворів, через похилий вік і тяжку хворобу був у безпорадному стані, потребував постійного піклування, догляду та матеріальної допомоги. Я та батько неодноразово просили відповідача врахувати стан здоров’я останнього та відновити колишні стосунки, зважаючи на те, що разом із ним було б легше доглядати за тяжко хворим батьком. Зазначені спроби позитивного результату не дали.

Враховуючи тривале ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцеві я був вимушений самостійно витрачати грошові кошти на ліки та достатнє харчування для батька, заощаджуючи для себе на харчуванні, одязі; працювати неповний робочий день, просити сусідів Арсенова Арсенія Арсеновича та Петрова Петра Петровича, а також сторонніх людей доглядати за хворим батьком.

Упродовж майже п’яти років (з 2006 р. до моменту смерті) спадкодавець зазнавав невимовних страждань з огляду на поведінку відповідача. Вважаю, що відповідач під час тяжкої хвороби батька, який був у безпорадному стані, мав можливість, але свідомо ухилявся від надання спадкодавцеві будь-якої матеріальної допомоги та моральної підтримки, що можуть також підтвердити свідки Арсенов Арсеній Арсенович, що мешкає за адресою: м. Харків, вул. Сільська, буд. 12, кв. 53, та Петров Петро Петрович, що мешкає за адресою: м. Харків, вул. Сільська, буд. 12, кв. 55.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України: «За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані».

Враховуючи викладене та керуючись до ст. ст. 16, 1224, 1261 ЦК України, ст. 3, ст. 63, 88 ЦПК України,

ПРОШУ:

1. Усунути Іванова Петра Івановича 1960 р. н. від права на спадкування за законом після смерті Іванова Івана Сергійовича 1937 р., який помер 12.12.2012 р.

2. Судові витрати стягнути із відповідача.

3. Під час попереднього судового засідання викликати до суду свідків:

– Арсенова Арсенія Арсеновича, мешкає за адресою: м. Харків, вул. Сільська буд. 12, кв. 53,

– Петрова Петра Петровича, мешкає за адресою: м. Харків, вул. Сільська буд. 12, кв. 55.

Додатки:

1. Копія свідоцтва про смерть І. С. Іванова.

2. Копія свідоцтва про народження П. І. Іванова.

3. Копія свідоцтва про народження І. І. Іванова.

4. Копія довідки ЖЕК про місце проживання, склад сім’ї і реєстрацію (прописку).

5. Копії доказів, що підтверджують похилий вік і тяжку хворобу спадкодавця на 20 арк.

6. Копії доказів, що підтверджують скрутне матеріальне становище І. С. Іванова і І. І. Іванова на 10 арк.

7. Копія позовної заяви із вищевказаними додатками відповідачеві.

8. Квитанції оплати судового збору, витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи.

11.02.2013 р.І. І. Іванов

Довідка

Спадкодавець – це фізична особа, майно якої після її смерті переходить у спадщину до іншої особи чи до інших осіб.

Спадкоємець – це особа, яка у випадку смерті того чи іншого громадянина набуває права одержати його спадкове майно.

Відповідно до статті 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин.

Усиновленого та його нащадків, з одного боку, та усиновлювача і його родичів – з другого, прирівнюють до родичів за походженням.

Спадкове майно – це сукупність прав та обов’язків спадкодавця, які переходять після його смерті до спадкоємців. Для визначення цього поняття застосовують також такі терміни, як «спадщина» або «спадкова маса». Серед майнових прав, що у складі спадкового майна переходять до спадкоємців, насамперед слід назвати право власності на різноманітне майно: на будинок, дачу, автомашину, заощадження, предмети домашньої обстановки та особистого вжитку, інші речі, які є об’єктом права власності громадян. До майнових прав, що входять у спадщину, належить не тільки право власності на майно, а й право вимоги, що випливає з укладених спадкодавцем договорів (договору купівлі-продажу, договору позики, договору схову тощо).

Законом передбачено певні умови, за яких спадкоємця усувають від спадщини.

Так, не мають права стати спадкоємцями ні за законом, ні за заповітом особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця чи кого-небудь зі спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя. Єдиний виняток, якщо, знаючи про це, спадкодавець таки призначив їх своїми спадкоємцями за заповітом.

Не мають права спадкувати за законом (тільки за заповітом) також:

– особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині;

– батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини;

– батьки та повнолітні діти, а також інші особи, які ухилялися від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо цю обставину встановлено судом;

– особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду.

За рішенням суду особу можна усунути від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебував у безпорадному стані.

Заява про розірвання шлюбу

До Пролетарського районного суду м. Харкова

Позивач: Олександрова Олександра Олександрівна

вул. Старозаводська, буд. 2, кв. 15

м. Харків

61001

тел. 123-123

Відповідач: Іванов Іван Іванович

вул. Сільська, буд. 12, кв. 54

м. Харків

61000

тел. 340-340

ПОЗОВНА ЗАЯВА про розірвання шлюбу

З 03.01.2008 р. я, Олександрова Олександра Олександрівна, перебувала у шлюбі із відповідачем, Івановим Іваном Івановичем, відповідно до свідоцтва про шлюб № 2882 від 03.01.2008 р., виданого Відділом реєстрування актів цивільного стану Пролетарського районного управління юстиції Харківської області.

12 березня 2010 р. у нас народився син – Іванов Сергій.

Спільне життя у нас не склалося, ми намагалися зберегти сім’ю, але навіть народження сина не зарадило цьому. Подальше спільне проживання і збереження шлюбу стало неможливим, постійні суперечки, лайка негативно впливають на нас обох та шкодять інтересам нашої дитини.

Останнім часом спільне господарство ми фактично не ведемо, я разом із сином мешкаю окремо, у моїх батьків за адресою: м. Харків, вул. Старозаводська, буд. 2, кв. 15.

Викладене можуть підтвердити наші сусіди Арсенов Арсеній Арсенович, що мешкає за адресою: м. Харків, вул. Сільська, буд. 12, кв. 53, та Петров Петро Петрович, що мешкає за адресою: м. Харків, вул. Сільська, буд. 12, кв. 55, а також мої батьки Олександров Артем Артемович і Олександрова Олена Сергіївна, які мешкають за адресою: м. Харків, вул. Старозаводська, буд. 2, кв. 15.

Переконана, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе. Спору про поділ майна, що є нашою спільною власністю, на цей час немає. Між нами досягнуто згоди про утримання нашої дитини, яка залишається проживати зі мною, однак відповідач не погоджується розірвати шлюб у порядку ст. 109 Сімейного кодексу України.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 105, 110, 112 Сімейного кодексу України,

ПРОШУ:

1. Розірвати шлюб між Олександровою Олександрою Олександрівною та Івановим Іваном Івановичем, зареєстрований Відділом реєстрування актів цивільного стану Пролетарського районного управління юстиції Харківської області 03.01.2008 р, номер актового запису № 2882.

2. Під час попереднього судового засідання викликати до суду свідків:

– Арсенова Арсенія Арсеновича, що мешкає за адресою: м. Харків, вул. Сільська, буд. 12, кв. 53;

– Петрова Петра Петровича, що мешкає за адресою: м. Харків, вул. Сільська, буд. 12, кв. 55;

– Олександрова Артема Артемовича і Олександрову Олену Сергіївну, які мешкають за адресою: м. Харків, вул. Старозаводська, буд. 2, кв. 15.

Додатки:

1. Свідоцтво про шлюб.

2. Копія свідоцтва про народження сина

3. Копія позовної заяви із додатками для відповідача

4. Квитанція про сплату державного мита.

5. Квитанція про сплату витрат на інформаційне забезпечення розгляду справи

15 квітня 2013 р. О. О. Олександрова

Довідка

Шлюб є сімейним союзом жінки та чоловіка, зареєстрованим у державному органі реєстрування актів цивільного стану. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Документом, що підтверджує реєстрування шлюбу, є свідоцтво про шлюб. Місцем реєстрування шлюбу є державний орган РАЦСу.

Розірвання шлюбу в органах РАЦСу за заявою обох – чоловіка й дружини – можна здійснювати за наявності двох підстав:

а) чоловік і дружина виразили взаємну згоду на розірвання шлюбу;

б) чоловік і дружина не мають спільних неповнолітніх дітей.

Взаємну згоду чоловіка й дружини на розірвання шлюбу виражають в їхній спільній письмовій заяві встановленої форми в орган РАЦСу (бланк заяви про розірвання шлюбу видають в органах РАЦСу).

Державне реєстрування розірвання шлюбу передбачає запис органом РАЦСу акту про розірвання шлюбу й видання свідоцтва про розірвання шлюбу кожному з осіб, що розірвали шлюб. Після державного реєстрування розірвання шлюбу й видання відповідних свідоцтв у паспортах або інших документах, що посвідчують особу чоловіка й дружини, роблять відмітку про розірвання шлюбу.

Розірвання шлюбу в органах РАЦСу за заявою тільки одного із подружжя за будь-яких інших обставин, крім встановлених законом, не допускається. У разі, якщо один із подружжя відмовляється розірвати шлюб, другий має право розривати його у судовому порядку.

У суді шлюб можна розірвати за такими процедурами:

• Якщо подружжя має неповнолітніх дітей, але чоловік і дружина дійшли згоди про необхідність розірвання шлюбу та інші умови розлучення, вони мають право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ними права на особисте виховання дітей.

• Якщо подружжя дійшло згоди і про розмір аліментів, тоді кожний з подружжя укладає нотаріально посвідчений договір про розмір аліментів на дитину (до речі, у разі невиконання цього договору аліменти можуть стягувати на підставі виконавчого напису нотаріуса).

Суд після спливу одного місяця від дня подання заяви постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, права їхніх дітей. До завершення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву.

• Якщо подружжя не дійшли згоди про необхідність розірвання шлюбу, але один із них наполягає на цьому, він має право на пред’явлення до суду позову про розірвання шлюбу. Такий позов не може бути пред’явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини.

Суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, справжні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя і постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстровано в державному органі реєстрування актів цивільного стану за заявою колишньої дружини або чоловіка. Розірвання шлюбу засвідчують свідоцтвом про розірвання шлюбу.

Заява про поділ спільного майна подружжя

До Пролетарського районного

суду м. Харкова

Позивач: Олександрова Олександра Олександрівна

вул. Міська, буд. 34, кв. 23

м. Харків

61001

тел. 123-123

Відповідач: Іванов Іван Іванович

вул. Сільська, буд. 12, кв. 54

м. Харків

61000

тел. 340-340

Ціна позову: 240 000 грн

ПОЗОВНА ЗАЯВА про поділ спільного майна подружжя

З 03.01.2008 р. я, Олександрова Олександра Олександрівна, перебуваю у шлюбі із відповідачем, Івановим Іваном Івановичем, відповідно до свідоцтва про шлюб № 2882 від 03.01.2008 р., виданого Відділом реєстрування актів цивільного стану Пролетарського районного управління юстиції Харківської області. 12 березня 2010 р. у нас народився син – Іванов Сергій. Спільне життя у нас не склалося, ми намагалися зберегти сім’ю, але навіть народження сина не зарадило цьому. Подальше спільне проживання і збереження шлюбу стало неможливим, постійні суперечки, лайка негативно впливають на нас обох та шкодять інтересам нашої дитини. У зв’язку із викладеним рішенням Пролетарського районного суду м. Харкова від 13.04.2011 р. шлюб було розірвано. Дитина перебуває на моєму утриманні.

Під час шлюбу було придбано майно, що належить нам на праві спільної сумісної власності:

1) легковий автомобіль марки ВАЗ 2010 випуску 2001 р., синього кольору, шасі № 123456767809, зареєстрований за І. І. Івановим в УДАІ міста Харкова 12.12.2010 р. за реєстраційним номером ХК 12345 на підставі договору купівлі-продажу від 10.12.2010 р., вартість автомобіля за яким визначено у 40 000 грн;

2) квартира № 23 по вулиці Міській, буд. 34 в місті Харкові, придбана мною за договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом міського нотаріального округу Ю. Ю. Юр’євою 11.11.2010 р. за реєстровим № 1234. Зазначена квартира має дві кімнати розміром жилої площі 50 м2 (загальна її площа 76 м2), вартість квартири, відповідно до договору, становила 200 000 грн.

Згоди про добровільний поділ майна між нами не досягнуто.

Беручи до уваги інтереси малолітньої дитини, яка залишається зі мною, відповідно до вимог ст. 71 СК України, прошу відступити від принципу рівності часток подружжя і виділити мені більшу частину із спільного майна – квартиру № 23 по вулиці Міській 34 в місті Харкові, а відповідачеві залишити автомобіль марки ВАЗ 2010, державний номер ХК 12345.

Відповідач забезпечений житлом і має як підприємець високий рівень доходу (витяг із ЄДРПОУ про реєстрування як фізичної особи – підприємця додано).

На підставі ст. 3 ЦПК України, ст. 60, ч. 1 ст. 69, ст. ст. 70, 71, 110, 112 СК України

ПРОШУ:

1. Поділити спільне майно Олександрової Олександри Олександрівни і Іванова Івана Івановича.

2. Виділити Олександровій Олександрі Олександрівні мені двокімнатну квартиру № 23 по вулиці Міській, буд. 34 в місті Харкові жилою площею 50 м2 (загальна її площа 76 м2).

3. Відповідачеві виділити автомобіль марки ВАЗ 2010, державний номер ХК 12345.

Додатки:

1. Копія свідоцтва про шлюб.

2. Копії свідоцтва про народження дитини.

3. Копія договору купівлі-продажу квартири.

4. Довідка ДАІ про реєстрування автомобіля.

5. Копія рішення суду.

6. Витяг із ЄДРПОУ про реєстрування як фізичної особи – підприємця.

7. Квитанція про сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

8. Копія позовної заяви із додатками для відповідача.

15 травня 2013 р. О. О. Олександрова

Довідка

За загальним правилом, все майно, яке було набуто будь-ким із подружжя в період шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.

Спільна сумісна власність – це такий різновид спільної власності, за якої частки співвласників у цій власності не визначені. Частки кожного із подружжя у праві спільної сумісної власності визначають під час розподілу майна. За загальним правилом вони є рівними (тобто 50 % на 50 %), але можливі винятки з цього правила.

Особистою приватною власністю будь-кого з подружжя є:

– майно, набуте до шлюбу;

– майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

– майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто (якщо у придбання майна вкладено, крім коштів, що належали одному з подружжя, і спільні кошти, то особистою приватною власністю є частка у цьому майні відповідно до розміру його внеску);

– речі індивідуального користування, у тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя;

– премії, нагороди, які були одержані за особисті заслуги (але суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню);

– грошові кошти, одержані як відшкодування за втрату чи пошкодження речі, яка є особистою власністю одного з подружжя, а також відшкодування завданої моральної шкоди;

– страхові суми, одержані за обов’язковим або добровільним особистим страхуванням;

– приплід або дохід (у тому числі дивіденди), які приносить річ, власником якої є один із подружжя.

Крім того, у судовому порядку може бути визнано особистою приватною власністю дружини чи чоловіка майно, набуте нею (ним) за час їхнього окремого проживання у зв’язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.

Вищевказаний перелік є вичерпним. Все інше є спільною сумісною власністю подружжя.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного доходу. Вважають, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, у тому числі об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, також є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Якщо особисте майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Всупереч загальнопоширеній помилці, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Поділ спільно нажитого у шлюбі майна подружжя може здійснюватися двома шляхами:

– у добровільному порядку, шляхом складання договору між ними;

– у судовому порядку шляхом звернення до суду з позовом про поділ спільно нажитого у шлюбі майна подружжя.

Зазвичай поділ спільно нажитого у шлюбі майна здійснюється у судовому порядку одночасно з розірванням шлюбу в судовому порядку.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Таке майно може бути поділене між ними як під час шлюбу, у процесі його розірвання, так і після розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, звісно, якщо інше не визначено подальшою домовленістю між ними або у шлюбному договорі.

Розв’язуючи спір про поділ майна, суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім’ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею (ним) проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі (неподільні речі розподіляють комусь одному із подружжя).

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. За загальними правилами, неподільні речі присуджують одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджують тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності, а вартість цих речей враховують, коли присуджують інше майно другому з подружжя.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно (наприклад, на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку) без його згоди, за загальним правилом, не допускають. Більше того, таке присудження взагалі можливе тільки за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Заява про відшкодування шкоди, заподіяної залиттям квартири

До Пролетарського районного суду

м. Харкова

Позивач: Іванов Іван Іванович

вул. Сільська, буд. 12, кв. 54

м. Харків

61000

тел. 340-340

Відповідач: Олегов Олег Олегович,

вул. Сільська, буд. 12, кв. 58

м. Харків

61000

тел. 341-341

Ціна позову: 3683 грн 50 коп.

ПОЗОВНА ЗАЯВА про відшкодування шкоди, заподіяної залиттям квартири

Я, Іванов Іван Іванович, проживаю у двокімнатній квартирі, за адресою м. Харків, вул. Сільська буд. 12, кв. 54, яка належить мені на праві власності, що підтверджено договором купівлі-продажу від 17.10.2000 р.

13.10.2012 р. о 18.00 год. я повернувся додому та побачив, що моя квартира залита водою, на стінах та стелі обох кімнат мокрі плями та пошкоджено штукатурку. Внаслідок залиття квартири мені було завдано майнової шкоди, квартира тепер потребує поточного ремонту.

14.10.2012 р. комісією нашого ЖЕКу було проведено обстеження моєї квартири з метою виявлення причин і розміру заподіяної мені вищезгаданим залиттям шкоди. Згідно з актом комісії, залиття моєї квартири сталося внаслідок неналежного стану внутрішніх труб гарячого водопостачання квартири № 58 будинку за тією ж адресою з вини Олегова Олега Олеговича, який є власником квартири № 58, що розташована поверхом вище.

Незважаючи на вищевикладене, О. О. Олегов заподіяну мені майнову шкоду відшкодовувати відмовився. Відповідно до кошторису ремонту квартири, заподіяну мені майнову шкоду оцінили в 3683 грн 50 коп.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 1166 Цивільного кодексу України,

ПРОШУ:

1. Стягнути з Олегова Олега Олеговича на мою користь 3683 грн 50 коп. як відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям квартири Позивача.

Додатки:

1. Акт комісії від 14.10.2012 р.

2. Кошторис ремонту квартири.

4. Договір купівлі-продажу квартири.

5. Квитанція про сплату судового збору;

6. Копія позовної заяви та копії доданих до неї документів для відповідача.

Усього на ___ арк.

11.01.2013 р. І. І. Іванов

Заява про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті ДТП

До Пролетарського районного суду

м. Харкова

Позивач: Іванов Іван Іванович

вул. Сільська, буд. 12, кв. 54

м. Харків

61000

тел. 340-340

Відповідач: Сидоров Сидор Сидорович,

вул. Заводська, буд. 34, кв. 41,

м. Харків

61000

тел. 430-430

Ціна позову: 15 682 грн 70 коп.

ПОЗОВНА ЗАЯВА про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої в результаті ДТП

02.04.2012 р. о 17.45 год Сидоров Сидір Сидорович (далі – Відповідач), рухаючись на автомобілі «Мерседес-Бенц» (д. н. АХ 1111 АХ) по Заводському шосе у м. Харкові і повертаючи ліворуч на вул. Сільську, вчинив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2101 д. н. АХ 0000 АХ, який належить мені на праві приватної власності і яким я на той момент керував (копії правовстановлювальних документів на майно додаю).

Зазначені обставини були предметом розгляду у Пролетарському районному суді м. Харкова за адміністративною справою № 3-1111/2012 про розгляд адміністративного протоколу про притягнення Відповідача до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. За результатами розгляду справи постановою суду від 03.06.2012 р. Відповідача було визнано винним у порушенні Правил дорожнього руху України. Одночасно у моїх діях порушень Правил дорожнього руху України виявлено не було, про що окремо зазначено у тексті постанови (копію додано).

Відповідно до ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доводять під час розгляду інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно зі ст. 1188 ЦК України, шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовують на загальних підставах. Так, шкоду, завдану одній особі з вини іншої особи, відшкодовує винна особа.

Згідно зі ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до висновку спеціаліста-товарознавця ХНДІСЕ ім. засл. проф. Бокаріуса П. П. Петрова за № 2000 від 18.04.2012 р., у результаті ДТП мені спричинено матеріальну шкоду в розмірі 13 417 грн 12 коп. (копію висновку додано).

Для відновлення свого порушеного права, зокрема для встановлення розміру спричиненої йому шкоди, я був вимушений оплатити послуги спеціаліста-товарознавця. Про вартість послуг у сумі 265 грн 58 коп. та факт їх сплати зазначено в листі ХНДІСЕ ім. засл. проф. Бокаріуса від 18.04.2012 р. (копію додано).

Таким чином, сума матеріальної шкоди, що підлягає відшкодуванню, становить 13 682 грн 70 коп.

Діями Відповідача мені завдано певної моральної шкоди. На момент дорожньо-транспортної пригоди я відчув гострий страх, отриманий мною стрес не минав упродовж декількох днів. Зараз я не маю можливості використовувати належний мені транспортний засіб внаслідок його пошкоджень, що негативно позначається на моїй мобільності. Для відновлення порушеного права я вимушений міркувати та обговорювати ситуацію, що склалася з вини Відповідача, у сім’ї, з метою пошуку виходу звертатися до юристів, експертів, витрачати свій час на консультації. Все це закономірно порушує узвичаєний спосіб життя. Спричинену мені моральну шкоду оцінюю в 2000 грн.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому як майнової, так і моральної шкоди.

Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Згідно зі ст. 1167 ЦК, моральну шкоду, спричинену фізичній особі відшкодовує винна особа в повному обсязі.

Беручи до уваги те, що сума завданої шкоди є достатньо значною, Відповідач може вчинити ряд дій, спрямованих на позбавлення належного йому майна з метою утруднення у подальшому виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходів щодо забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно зі ст. 152 ЦПК України, позов може бути забезпечений шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і перебувають у нього або в інших осіб.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 1166, 1167, 1188 ЦК України, ст. ст. 130. 152 ЦПК України,

ПРОШУ:

1. Стягнути з Відповідача на мою користь 13682 грн 70 коп. як відшкодування завданої майнової шкоди, 2000 грн – як відшкодування моральної шкоди.

2. Стягнути з Відповідача на мою користь судові витрати.

3. У порядку забезпечення позову накласти арешт на належний відповідачеві автомобіль «Мерседес-Бенц» д. н. АХ 1111 АХ.

Додатки:

1. Документи, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується позовна заява (за текстом, на ____ арк).

2. Квитанція про сплату судового збору.

3. Копія позовної заяви та копії доданих до неї документів (окрім квитанції) для Відповідача.

Усього на ___ арк.

11.01.2013 р. І. І. Іванов

Довідка

Шкода – це знецінення цивільно-правового блага, яке охороняє законодавство. Шкода може бути завдана особистим немайновим правам особи, а також її майну.

Шкода й збитки не тотожні поняття. Шкода може бути як майновою, так і немайновою. Грошовою оцінкою майнової шкоди і є збитки, а питання точної грошової оцінки немайнової (моральної) шкоди на сьогодні залишається досить спірним.

Під збитками розуміють:

– втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

– доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним правилом, особа, яка протиправно і винно (неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю) заподіяла шкоду, зобов’язана її відшкодувати в повному обсязі.