Читать книгу Поет, океан і риба. Вибрані вірші - Василь Махно - Страница 68

(мабуть через прикрий характер)

залишаючи віслюкуватих режисерів

у повній розгубленості:

отак читати отой монолог

чи так не читати

їхні поради заплутують акторів

актори заплутують глядачів – які також намагаються зрозуміти:

звідки з’являється і куди зникає тінь Вітця – що каже померлий король синові —

чому зрада така слизька – мов змія —

чому бідний Йорик щасливіший від тих

хто дивиться на його череп відкинутий Гамлетовим черевиком

що ж глупота людська – переходячи з Гамлетом

із театру до театру

плодить —

: полки режисерів

: дивізії акторів

: армії глядачів

: придуркуваті коментарі шекспірознавців

і театральних рецензентів

і це неможливо здолати

1) офеліє – дівчинко з передмістя – сівши при березі океана – додаю припливи сумнівів —

і віднімаю відпливи впевнености – напевне що зіб’юся у підрахунках

ніколи не знав математики – ніколи не вірив що меч продовження життя а стебло продовження смерті – що янголи небесні коли збираються до гурту схожі на зведенят – що їм ділити? – чий жереб?

2) квітка офелія – арфа офелія – я ще не придумав тексту який захистить її тіло та її звук – цього нема у п’єсі – тому так нервово вона доспівує свою пісню – в якій ділять жереб янголи

Гамлет відбувся прем’єрою:

газети з рецензіями використали за призначенням

місто: гадає що порозумнішало на одну соту гамлета

актори: що зіграли у своєму житті найкращі ролі

офелія: що вивільнилася – і перетворилася на звук

режисери: що їм уже не вдасться повторити такі знахідки

уяви (бо що ж театр як не знахідка уяви)

і тільки п’яні бутафори вважали що забагато сміття:

забагато акторів – забагато недопалків

забагато слів

про слова

прем’єри вони не бачили

та й навряд чи колись побачать

бо йдуть до театру з чорного входу

почорнілі від горілки

але все ж таки

бути чи не бути?