Читать книгу Поет, океан і риба. Вибрані вірші - Василь Махно - Страница 71

9/10

ніколи не буде написано і сказано

тільки передумано

зіпрись до одвірка

каварні

після гучного застілля з друзями

коли перечитані напам’ять Лі Бо і Ду Фу

зникаючи у колах сиґаретного диму

забрались до китаю

крізь вікно гієрогліфа

куди ж як не додому

а треба додому йти

і так тяжко вставати зранку

і згадувати про

9/10

1/10 що

написана або думка про написання чогось

ще гріють тебе

наче міцна горілка

яку ти влив у себе

переборюючи спротив організму

стиснувши зуби

обнюхав лимон і кажеш: пішла

1/10

залишиться: на серветках

на обірваному газетному папері

на манжеті білої сорочки

на зім’ятій пачці від сиґарет

для:

смітників

замість хусточки до носа

для пральних машин

і мишачого посліду

9/10 і 1/10

ці пропорції

що постійно супроводжують тебе

наче слуги

або мисливські пси

що гарчать

на твоїх метафізичних лисиць

якими ти удекорував

стільки віршів

ті пси – 9/10 —

постійно полюють на лисиць – 1/10 —

не дають їм показатися зі своїх нір

а ще ґравітація часу

стисне числа приміром з 1/10 до 0,01

і лише мишачий писк

і їхня фізіологічна потреба часто випорожнюватись

залишать слід на твоїх рукописах

які – звісно не горять —

але краще б вони згоріли

аніж стануть місцем

для екскрементів

тих симпатичних створінь

на яких наставляють пастки

і твої настрашені лисиці

пролітаючи над місцем

свого страху

махатимуть хвостами

і стрясатимуть повітря

відганяючи мишей

від погризених книжок

і від місця

яке пропахло

димом і блювотиною

лисиць підноситиме

західний вітер вище і вище

аж поки вони

не зникнуть

потягнувши за собою

руду нитку

останнього слова