Читать книгу Я від Яники - Яника Мерило - Страница 13

Я ненавиджу «інтриги й плітки у вигляді версій» і тому просто скажу, що збіглося кілька моментів, і я пішла з Фонду до приватного інвестора Урмаса Сиирумаа, в його фонд US Invest.

Урмас Сиирумаа розпочав свою службову кар’єру, організуючи охорону вищих урядових гостей Президента. Він прийшов до цього своєю працею, без високопоставлених кумів і «тата, який подарував квартири». Навпаки, він виріс без батька, і було зовсім не просто, він сам розповідав про це кілька разів в інтерв’ю.

Незабаром Урмас створив власне охоронне підприємство ESS, яке згодом виросло в найбільшого гравця в Естонії, потім – у Прибалтиці, згодом стало найбільшим у Східній Європі. Зрештою ESS, перейменоване у Falck, було продано світовому лідеру G4S, але за крутої умови: «Ми вас купимо, але протягом десяти років ви продовжите керувати ним, у вас це добре виходить».

Ніяких державних грошових потоків або «наколядував мільйони». Можна й так.

На той час, коли я прийшла в US Invest, маленька імперія виросла вже в більшу, і вартість активів фонду становила більше 300 мільйонів євро. Це були й охоронні підприємства, і електростанція на відновлюваних джерелах енергії, і приватний медичний центр, і швидка допомога, сотні тисяч квадратних метрів нерухомості в центрі Таллінна й Риги, художня галерея, оператор WiMax та багато іншого.

За п’ять років роботи в US Invest і з Урмасом я просто дуже багато чого навчилася, навіть не знаю, з чого почати перераховувати.

Хоча почну від самого початку – з того дня, коли я прийшла в його світ. І це, справді, світ US. Урмас – інвестор із великої літери з глянцевих журналів, бізнес-газет і всіляких топів. Історія Попелюшки, чи як там це називається, щоправда, Попелюшка – чоловік. Але при цьому він надзвичайно проста й хороша людина.

Ми познайомилися на одному із бізнес-заходів, у мене були непрості часи у стосунках з керівником інвестиційного департаменту Фонду Розвитку, якого потім звільнили, і тут все збіглося і в часі, і в ситуації. Зараз, коли я гуглила дати для книги, знайшла навіть статті про те, як «Фонд втратив інвестиційного експерта, віддавши його Урмасу», тобто мене. Не знаю, чи була я втратою для Фонду, але для мене перехід до Урмаса був початком нового шляху розвитку, і не тільки в тому, як робити правильні Excel-таблиці розрахунку майбутньої вартості, хоча й це теж.

«Ваші документи в Excel, звичайно, круті, але іноді не треба ускладнювати, усе зводиться до простих показників і логіки. Базова потреба в продукті є? Є. Ринок зростає? Зростає. Приблизно скільки?» Ще декілька запитань – і на серветці можна прикинути, що відбудеться далі. Ми навіть подумали про те, щоб зберігати ці серветки – зрештою, розрахунки, записані на них, відрізнялися від реальності в середньому всього відсотків на п’ять. Просте іноді не треба ускладнювати. «Мистецтво серветок».

Як не треба й ускладнювати спілкування з людьми. Будь-якими. Урмас знає практично всіх, і всі знають його. Він також знає і дні народження співробітників – від керівників до прибиральниць. І він обов’язково привітає. Хоча в US я не працюю з 2012 року, Урмас зателефонував і привітав мене й у цей день народження, як інколи він телефонує, щоб просто поспілкуватися. Тепло й приємно.

В один із перших місяців роботи в US Урмас підійшов до мого столу й попросив: «Слухай, зателефонуй, будь ласка, йому й скажи щось», – не пам’ятаю вже що. Той, кому треба було сказати щось, був особою з тих обкладинок, на яких не було Урмаса.

«Як я зателефоную, ми ж не знайомі?» – спитала я розгублено. Він подивився на мене й посміхнувся: «Ну ось і познайомитеся».

І поступово я перестала думати про статуси чи посади. Просто люди. Якщо треба, поспілкуйтеся. Не припускайте, а запропонуйте і запитайте.

Ще один урок від Урмаса – коли я щось самовпевнено стверджувала, він завжди запитував: «Ти знаєш чи припускаєш?» Натяк зрозумілий. Тепер уже й мої помічниці звикли, що я можу передати найнеочікуваніший номер зі словами: «зателефонуй йому». І не ставлять запитань. Зателефонувати, так зателефонувати. Познайомитися, так познайомитися.

Урмас, який після періоду заборони конкуренції створив уже нові охоронні підприємства, досі може ввечері зайти до супермаркету, щоб подивитися, чи коректна й чиста форма в охоронців, або зайти на будівництво, щоб поспілкуватися з будівельниками. Є люди, яких реально влада не псує.

Але, можливо, найважливіший приклад він показав із реновацією кварталу Ротерманн. Мрії обов’язково збудуться, коли ти віриш, працюєш і показуєш приклад.

Квартал Ротерманн знаходиться в центрі Таллінна, і ми називали його «новим серцем Таллінна». Саме тут мало відродитися старе в новому образі. Ротерманн був створений в царські часи, ще в 1850-ті роки, купцем Крістіаном Ротерманном. Це був торговий дім, навколо якого розташовувався маленький промисловий квартал із соляними й борошняними складами, а ще там займалися виробництвом спирту. Візитівкою кварталу стала цегляна труба, яку було помітно ще здалеку.

Під час окупації Естонії будівлі були націоналізовані й стали потихеньку розвалюватися, як і багато чого іншого. До 1979 року будівлі були в такому жахливому, навіть примарному стані, що Андрій Тарковський зняв у них частину фільму «Сталкер». Ту частину, яка показувала безнадійність. Радянська епоха настільки зруйнувала історичний квартал, що багато будинків (існувала така думка) не підлягали реконструкції. Але вони просто ще не знали Урмаса. А в нього було бачення, як зі старого кварталу за допомогою кращих архітекторів створити такий, куди люди захочуть прийти, щоб провести вільний час, де буде відчуватися життя, а сам квартал стане будинком для креативних людей і всіх, хто цінує якість і стиль. Обов’язково зберегти старе, просто реновірувати і зробити щось нове.

«Цього ніколи не вийде», – говорили навіть оптимісти, бачачи справжні руїни.

«Це ніколи не окупиться», – казали з жахом фінансисти, коли Урмас пояснював своє бачення й говорив, що не буде економити на проєкті Ротерманн.

«Добре», – погодився Урмас, щоб не сперечатися з тими, хто ще не розумів. Він зробить, і тоді вони самі все побачать. «Нехай воно не окупиться, але я маю право зробити щось для душі й для майбутніх поколінь, не економлячи на мрії».

І так поступово будівля за будівлею почали відроджуватися придбані Урмасом більше 70 000 квадратних метрів у центрі Таллінна. Я прийшла в US Invest саме тоді, коли почалася реконструкція першого будинку.

За допомогою місцевих і міжнародних архітекторів кожен будинок почав жити своїм життям і набувати нового образу. За принципом: зберігаючи старе, додати щось архітектурно нове й сучасне. У 2009 році перша будівля потрапила до фіналу архітектурної премії Євросоюзу, трохи згодом наступний будинок одержав головну нагороду Muinsuskaitse як найкраща відреставрована будівля Естонії.

До кінця 2010-го, тобто за 10 років, квартал Ротерманна ожив саме так, як це бачив Урмас, – і в що не вірила більшість. Центральна маленька площа була відновлена, так само як і будинки навколо неї. Принцип був такий: квартал може ожити лише тоді, коли там триває життя. Вдень – це бізнес і магазини, увечері – це ресторани й бари, а вночі – це люди, які прийшли додому, бо живуть на верхніх поверхах. Мешканці вмикають світло, і в кварталі триває маленьке життя. Кожна деталь мала значення: де знаходяться кубики для сидіння, де пішохідний перехід, де реально проходять люди, і що там розташовано.

Поступово Ротерманн став найпопулярнішим центром для оренди офісів IT-компаніями, рекламними агентствами та іншими креативщиками, як і було задумано десять років тому. На офіси черга, а квартал – це те місце, де можна показати гостям круту сучасну архітектуру або ввечері посидіти з друзями у крафтових пивоварнях.

Наступним придбанням Урмаса стала оборонна фортеця царських часів, яка довго використовувалася як в’язниця й отримала назву «Батарея». Це той випадок, коли охоронці історичних будівель полегшено зітхнули: історичний пам’ятник у надійних руках. Хто-хто, а Урмас уже точно зможе перетворити старий депресивний комплекс біля моря на новий світлий простір, зберігши його історію.

Це історія однієї мрії й передбачення, в які творець вірив у той час, коли всі навколо залишалися скептиками. І говорив: «Нехай твоя праця буде твоєю творчістю, і виходячи з цього, гроші самі прийдуть». Такі історії з реального життя вчать більше ніж будь-який підручник.