Читать книгу Марія Кюрі - Юлия Потерянко - Страница 3
Розділ перший. В якому у сім’ї Склодовських з’являється на світ незвичайна дівчинка Марія
ОглавлениеЯк бачимо, нікому з нас життя легко не дається. Отже, потрібно виявляти наполегливість, а головне – впевненість у собі.
(Марія Кюрі про сенс життя)
На берегах річки Вісли розташувалося місто Варшава – столиця країни Польщі. Мешканці Варшави безмежно закохані у своє місто і його історію. Після бомбардувань Другої світової війни, які знищили дуже багато історичних будівель, жителі відбудували його заново точно таким, яким воно було за старих часів. Є тут і королівський палац, і президентський, і музеї (до них ми повернемося пізніше), і ратуша з високою вежею. А на ринковій площі стоїть статуя символа міста – русалки на ім’я Сава. В руках її щит і меч, а на голові – шолом. Саме в одному з небагатьох кварталів цього прекрасного міста 7 листопада 1867 року народилася дівчинка, про яку ви прочитаєте в цій книжці. Її доля була дивовижною, а внесок, який вона зробила в науку, – просто величезним.
Крихітці при народженні дали дуже красиве ім’я – Марія-Саломея. Її тато, Владислав Склодовський, був шкільним учителем і субінспектором в гімназії – чиновником, який допомагав стежити за порядком і оцінками учнів, а мама, Броніслава Склодовська, колись утримувала школу для дівчаток, але потім залишила роботу заради сім’ї. Їй доводилося всі свої сили, весь час і любов віддавати дітям. А дітей у Склодовських було багато. Марія була наймолодшою в сім’ї. Старшу сестру дівчинки звали Зофія (вдома її звали Зося), за нею на світ з’явився брат Юзеф, потім знову дівчинка, яку назвали на честь мами – Броніславою (а для рідних – Бронею), а за рік до народження Марії народилася Хелена (ласкаво – Еля). Тобто, разом їх було цілих п’ятеро! Тільки й встигай стежити за їхніми витівками, перевіряти, чи всі пообідали, і чи не змерз хто з малюків.
Молодшу дочку – дівчинку з неслухняним світлим волоссям і напрочуд розумними синіми очима – мама любила називати ніжними та смішними іменами. Часом вона кликала дитину Манею, часом зовсім ласкаво – Манюсею, а іноді взагалі Анчупечо. Це дотепне прізвисько пані Броніслава придумала для дівчинки, коли та була зовсім ще крихіткою і лежала в колисці. Ніхто вже не пам’ятав, звідки взялося це незграбне слово, але у всіх членів великої родини воно завжди викликало посмішку.
Сім’я Склодовських мала не великі статки. Платні, яку отримував за свою роботу тато Владислав, ледве вистачало. Зате любові в сім’ї було аж із запасом – батьки обожнювали своїх малюків, а діти міцно дружили один з одним і часто грали разом у галасливі ігри.
Мешкали Склодовські у квартирі при гімназії, де викладав тато. Тому в будинку часто було чути уривки уроків, які читали вчителі гімназистам. Поруч з навчальним закладом був сад, у якому можна було скільки завгодно гуляти. А влітку дітей возили до родичів у село – їсти стиглі ягоди, купатися в річці, лазити по деревах і багато бігати босоніж по траві.
Під час однієї з таких поїздок Марія вперше виявила свій надзвичайно гострий розум. Її сестра Броніслава (або, як її називали вдома, Броня) того літа саме вчилася читати, але їй це заняття здавалося жахливо нудним. Тому дівчинка стала брати з собою крихітку Маню, щоб грати з нею у вчительку. Броня напускала поважного вигляду, як у тата, коли він на роботі, і розкладала перед сестрою цупкі листки з літерами:
– Дивись, Маня, це літера «а», а це літера «о».
Маленька уважно вивчала позначки на листочках і під наглядом старшої сестри запам’ятовувала їх назви. Їй дуже подобалося, як ці «кракозябри» утворювали склади, а потім і слова. Не було для маленької Марії більш захопливої гри. На цілих кілька тижнів вона забула і про річку, і про прогулянки – настільки вабило дівчинку навчання.
Одного ранку батьки дали Броні книжку і попросили її прочитати звідти маленький уривок. Як вчителі, вони перевіряли, чи добре вправляється їхня дочка з навчанням. Броня почала було читати, але текст давався їй важко – вона збивалася, затиналася, читала по складах і дуже нервувала. Мані стало так шкода розгублену сестру, що вона вирішила їй допомогти. Маленька вихопила книжку і майже як доросла швидко, зовсім без помилок прочитала цілий рядок.
Останні слова дівчинка дочитувала у повній тиші. Мама з татом були приголомшені – вони зовсім не очікували, що їхня смішна крихітка Анчупечо, якій було тоді всього чотири роки, вже встигла навчитися читати. Дорослі ще не займалися з нею цією наукою. Те, що сталося, було для них справжнім маленьким дивом.
Маня ж, навпаки, дуже зніяковіла. Їй здалося, що вона зробила щось неправильно, раз батьки дивляться на неї так пильно. Дівчинка випустила з рук книгу і розплакалася. Вона весь час повторювала, що просить вибачення за себе і за сестру. Маня була не винна, що так вийшло – просто їй було дуже легко і цікаво запам’ятовувати букви і складати їх у слова. Але мама і тато насправді зовсім не сердилися на свою молодшу доньку. Навпаки, вони дуже пишалися тим, що у них підростає така надзвичайно розумна і самостійна дівчинка. Хоча і не відразу змогли повірити в те, що сталося.
Коли восени Склодовські повернулися до Варшави, Манюся почала потихеньку читати книжки, які траплялися їй під руку, і які їй – чотирирічній крихітці – були цікаві. Мама трохи хвилювалася через це захоплення доньки – тоді не прийнято було, щоб дівчатка отримували серйозну освіту, але все ж потай захоплювалася тим, якою тямущою зростає її Анчупечо.
Запитання
‐ Як називається місто, в якому народилася Марія Склодовська-Кюрі? В якій країні воно розташоване? Як називається річка, що тече в ньому?
‐ Скільки дітей було в родині Склодовських? Як їх звали?
‐ Які прізвиська дала Марії мама?
‐ Хто навчив дівчинку читати?