Читать книгу Марія Кюрі - Юлия Потерянко - Страница 4

Маня росла дуже доброю і справедливою дівчинкою, яка до всіх ставилася однаково доброзичливо. Але найбільше вона все одно любила свою маму. Як і всі маленькі діти, для яких мама – найголовніша в світі людина. І любов ця, звісно ж, була взаємною – пані Склодовська намагалася проводити з молодшою донькою якомога більше часу, говорити з нею, спостерігати, як з кумедної Анчупечо вона перетворюється на симпатичну дівчинку. Любила мама і вирівнювати складки на її платтячку, і спостерігати за її іграми, і пестити світлі кучері, які падали на високий лоб дівчинки. І трохи переживала, що маленька так рано навчилася читати і часто надає перевагу книжці над іграми в саду. Чого пані Броніслава не робила ніколи – це не обіймала і не цілувала свою Манюсю.

Старшим дітям пощастило більше, вони ще пам’ятали той час, коли на ніч мама цілувала їх у щічки і в носик, обіймала при кожній зустрічі. І коли насниться страшний сон. І в грозу. І ще сотні різних приводів – неприємних і дуже приємних. Але виявляти материнську ніжність до своїх обожнюваних дітей мама Броніслава перестала саме після народження Марії. Тоді лікарі виявили у неї серйозну хворобу – туберкульоз, його ще називали сухотами. Через нього дбайлива мати змушена була відмовитися від ніжностей, щоб не наражати на небезпеку своїх крихіток. Їй страшенно не вистачало цього відчуття тепла, коли всі малюки збігаються, щоб гуртом обійняти її, не вистачало запаху волосся на дитячій маківці, який відчуваєш, коли притискаєш до себе малюка. Але здоров’я дітей було для неї важливішим. Тому пані Броніслава намагалася мужньо триматися і, якщо не безпосередньо, то хоча б своєю турботою показати, як вона любить своїх Зофію, Юзефа, Броніславу, Хелену і крихітку Марію. Діти ж знали, що їхня мама нездорова і щовечора, коли наставав час молитви, додавали до тексту від себе рядок з проханням, щоб вона одужала.

Зараз туберкульоз навчилися лікувати. Особливо, якщо дізнаються про нього, коли хвороба ще тільки закралася в організм і не встигла завдати багато шкоди. За дивним збігом обставин, виявляти його навчилися в тому числі завдяки відкриттям, які зробить в майбутньому Марія. Але до цього ми ще обов’язково повернемося.

А поки дівчинка росте найсерйознішою з дітей Склодовських. Навіть брат Юзеф, який вважав, що, раз він єдиний в сім’ї син, то повинен бути головним і відповідати за своїх сестер, не встигав за нею. Взагалі, всі дівчатка в сім’ї Склодовських були дуже активними й щирими дітьми – отримували від вчителів хороші оцінки і намагалися не засмучувати батьків надмірними бешкетами. Ось тільки подарований дядьком дерев’яний конструктор, з якого можна було будувати красиві замки, діти частіше використовували для гри у війну, ніж для будівництва. Тому що кидати один в одного кубиками і бігати будинком було веселіше.

Вдосталь награвшись з сестрами і братом, Маня намагалася потрапити до робочого кабінету тата Владислава. І пану Склодовському в глибині душі це було страшенно приємно. Дівчинку вабив тут ідеальний порядок – всі книжки, зошити та папери були ретельно розсортовані і завжди лежали на своїх місцях. А ще тільки тут можна було помилуватися різними незвичайними предметами, якими за наказом дорослих зазвичай заборонялося грати: столиком, кришка якого була шахівницею, пузатим годинником з малахітовим оздобленням, чашкою з портретом французького короля Людовіка ХVIII і найбільш чарівним – приладами для уроків фізики, якими колись користувався на роботі тато. Раніше він брав їх з собою на уроки, але після того, як викладання цього предмета дуже скоротили у шкільній програмі, вони перебували за склом у шафі. Це був барометр з позолоченими стрілками, який умів передбачати погоду, і за справністю якого пан Склодовський стежив особливо ретельно. А ще тут лежали різноманітні скляні трубки, доладні металеві прилади, крихітні ваги, зразки мінералів і багато іншого. Вони мали такий незрозумілий і такий загадковий вигляд – Маня мріяла розгадати секрети цих дивних речей якомога швидше.

Загалом, вся велика галаслива сім’я жила в квартирі при гімназії на Новолипській вулиці Варшави. Житло батько отримав у свою власність разом з посадою субінспектора. Помешкання було доволі просторим, щоб вмістити всіх Склодовських, але при цьому не занадто великим – чим старшими ставали діти, тим сильніше відчувалася певна тіснота. Частина вікон квартири виходила в сад, де діти могли грати, коли йшли додому учні гімназії. А центром їхнього сімейного світу була їдальня, де кілька разів на день всі збиралися разом і проводили час за розмовами.

Запитання

‐ Чому мама Броніслава Склодовська не обіймала і не цілувала своїх дітей?

‐ Яку кімнату в будинку маленька Марія любила найбільше?

‐ Що найбільше подобалося дівчинці в цій кімнаті?