Читать книгу Марія Кюрі - Юлия Потерянко - Страница 5

Батьки Склодовські походили з колись багатих дворянських сімей. Обидва роди володіли великими земельними наділами з багатьма селищами, фермами і родинними маєтками. Завдячуючи своєму походженню предки як мами Броніслави, так і тата Владислава дуже трепетно ставилися до родинних зв’язків – у дворян, навіть збіднілих, було заведено підтримувати стосунки з родичами. Навіть дуже далекими.

Прикра доля розорення спіткала обидві сім’ї предків Манюсі Склодовської – багатьом їх членам довелося згодом стати до найманої праці. Так один дідусь Мані – тато її мами – хоча й мав у власності маєток, та все ж працював управителем у багатших поміщиків. А інший дідусь (тато тата) вирішив заробляти на знаннях, які отримав у дитинстві, тож улаштувався шкільним учителем. Саме так і батьки дівчинки почали вчити чужих дітей.

Проте, як і за старих часів, обидві родини підтримували стосунки зі своїми родичами. Це давало можливість Склодовським улітку під час шкільних канікул та вчительських відпусток разом з дітьми їздити до села, де вони зупинялися у рідні.

А вже в селі у дітей різних ігор було досхочу! Діти купалися в неглибокому струмку і ліпили із бруду, що на його дні, різні фігурки. Особливо любили діти Склодовські уявляти собі, що грудки річкового намулу – це мило. Його спеціально ліпили і сушили на пекучому літньому сонці. Не менш весело було разом з двоюрідними, троюрідними братами та сестрами залазити на дерево, щоб сховатися від дорослих і обговорити свої дитячі секрети. Поки Манюся була зовсім маленька, залазити на дерево їй допомагали старші. А ще її, як найменшу, закопували в зерно у коморі, від чого всім ставало страшенно весело. Малюків катали на возах дорослі й часом навіть влаштовували заїзди наввипередки, чим викликали у своїх маленьких пасажирів невимовний захват. Самі діти змагалися в швидкості, бігаючи по ближніх лугах, і, весело регочучи, ганяли гусей, які з поважним виглядом йшли до води або назад. Хоча насправді так пустувати їм забороняли. Удома ж завжди чекали вистругані із залишків дощок кубики та пошиті зі старих одежинок ганчір’яні ляльки.

Ось тільки Мані всі ці ігри хоч і подобалися, але швидко набридали. З того часу, як навчилася читати, вона завжди першою з ватаги гучної дітвори тікала в будинок, шукала там книжки і гортала їх у пошуках рядків, які розповідали б про що-небудь цікаве і зрозуміле для неї (читання книжок вважалося дорослим заняттям, тому і писали їх більше для дорослих). Їй подобалося дізнаватися щось нове, осягати сенс слів та проживати надруковані на папері історії. Обмірковувати все це перед сном було навіть цікавіше, ніж слухати казки та колисанки, які так любили її сестри і брат.

Однак батьки дівчинки переживали, що вона занадто рано, як їм здавалося, опанувала грамоту і може якось нашкодити собі цим. Чого вони тільки не вигадували, щоб відволікти її від цього заняття – просили заспівати їм пісеньку, принести іграшки і погратися з ними, відправляли в садок. Маня слухалася, але потім все одно діставалася ближче до книжок і тихесенько водила пальчиком по рядках, складаючи літери в слова, слова в речення, а речення в історії. Читання залишиться одним з найулюбленіших її занять протягом всього життя.

Запитання

‐ Де кожен рік проводили літо діти Склодовських?

‐ В які ігри діти любили грати найбільше? А що більше подобалося Манюсі?

‐ Яке заняття на все життя залишилося для дівчинки одним з найулюбленіших?