Читать книгу Убивство в Месопотамії - Агата Крісті - Страница 12

Ми щойно закінчили обід, і місіс Лайднер, як завжди о цій порі, пішла до своєї спальні відпочивати. Я влаштувала її в ліжку, підклавши їй безліч подушок і давши книжку, і вже виходила з кімнати, аж раптом вона мене покликала.

– Не йдіть, сестро, я хочу вам дещо розповісти.

Я повернулася до кімнати.

– Зачиніть двері.

Я підкорилася.

Місіс Лайднер встала з ліжка і почала ходити по кімнаті. Я зрозуміла, що вона збирається щось вирішити, і мені не хотілося цей процес перебивати. Вона відверто вагалася.

Нарешті вона, здається, досить заспокоїлася, різко розвернулася до мене і сказала:

– Сідайте.

Я тихенько сіла за стіл. Вона нервово почала:

– Ви, напевно, ламаєте собі голову над тим, що трапилося?

Я просто кивнула, нічого не відповівши.

– Я вирішила розповісти вам усе! Я мушу це сказати комусь, або я втрачу розум.

– Так, – погодилась я, – гадаю, це насправді було б дуже добре. Не так уже й просто зрозуміти, що краще зробити, коли тебе тримають у невіданні.

Місіс Лайднер перервала свою тривожну ходу і подивилася на мене.

– Чи вам відомо, чого я боюся?

– Якогось чоловіка, – відповіла я.

– Так, але я не сказала «кого», я сказала «чого».

Я чекала. Вона продовжила:

– Я боюся, що мене вб’ють!

Ну нарешті вона це сказала. Я не збиралася демонструвати великого занепокоєння, адже місіс Лайднер і так була занадто близько до істерики.

– Боже мій, – ахнула я, – і це все?

Раптом вона розсміялася. Вона сміялася й сміялася, аж сльози бігли по її обличчю.

– Як ви це сказали! – задихалася вона. – Як ви це сказали…

– Ну досить, досить, так не годиться, – різко сказала я.

Я всадила її на стілець, підійшла до умивальника, дістала холодну губку і обмила їй лоба і зап’ястя.

– Ну, все, годі дуркувати, – суворо промовила я, – тепер розкажіть мені все спокійно та зважено.