Читать книгу Божественна комедія - Данте Алигьери, Аліг'єрі Данте, John Hurt - Страница 35

1 «Грядут хоругви к нам владики Ада»

Все ближче; подивись лишень на знак, —

Сказав учитель, – де його громада».

4 І як, коли б у хмарах день побляк

Чи відійшов би з нашої півкулі,

Ледь бачимо здаля верткий вітряк, —

7 Побачив я будову в свисті й гулі

Й сховавсь од вітру за вождя в імлі,

Немов у найнадійнішій притулі.

10 Люд грішний в неймовірному числі —

Аж лячно в римах це віддать словами, —

В льоду стирчав соломинками в склі.

13 Хто лежачи, хто випроставшись прямо,

А хто сторчком, ногами догори,

Або упершись в маківку п’ятами.

16 Коли без слів прийшли ми до гори,

Учитель, показать мені схотівши

Того, хто гарним був у час старий,

19 Ступив набік, мене вперед пустивши,

«Ось Діте, – мовив він, – і ось той рів,

Де ти подужчаєш, все оглядівши».

22 Як раптом захолов я й остовпів,

Читачу, не питай: я весь стенувся,

Розповісти – не вистачило б слів.

25 Не чувсь я мертвим, та й живим не чувся.

Збагнеш ти й сам, що я переживав,

Коли й життя, і смерті враз позбувся.

28 Володар найсумнішої з держав

Був до середини грудей в крижині.

Гігантові я б скорше дорівняв,

31 Аніж гігант руці його єдиній;

Тепер вже можеш сам ти справу здать,

Який він весь, умерзлий у льодині.

34 Якщо він на Творцеву благодать

Звести смів погляд, повний люті й крові.

То скільки зла від нього треба ждать!

37 Я з подиву позбувся навіть мови,

Побачивши на ньому три лиця!

Той вид, що спереду, – увесь багровий,

40 Два інші йшли від шийного кільця

З обох боків і, пересікши міру,

Сягали десь під кучмою кінця.

43 З них правий вид мав барву жовто-сіру.

Коли ж пройти до водоспадів Ніл,

Побачиш лівого обличчя шкіру.

46 Над кожним височіла пара крил,

Таких же самих розмірів потрібних.

Я в морі не здибав таких вітрил

49 Безперих, на кажанячі подібних.

Махаючи весь час на цілий світ,

Вітрів він троє створював осібних,

52 Що обвівали без кінця Коціт.

І річка аж до дна вся прохолола:

Сльозами сходив він на шість ланит,

55 А кожна з пащ, мов терниця, молола

По грішнику, – щоразу об коли

Душа стражденна тіпалася гола.

58 Передній ще жахливіші були

Такі тертя під скреготи зубовні,

Що дерли шкіри кусень чималий.

61 «Той, угорі, що терпить кару вповні, —

Сказав мій вождь, – то Юда Іскарйот,

В зубах он голова, а решта – зовні.

64 А в тих обличчя видно без турбот:

У чорній пащі ти он бачиш Брута, —

Він корчиться увесь, та зціпив рот.

67 А в Кассія статура краще скута.