Читать книгу Мер сидить на смерті - Андрій Процайло - Страница 3

Коли Марі повернулася додому, молодий вечір уже добряче обдивився Львів. Поблукав старим містом, відвідав декілька ресторанів і кав’ярень. Виліз на ратушу. Місто вечорові подобалося. Тут би оселитися на постійно, – подумав. – Але зась. Завтра він заступить на зміну деінде. Така робота. Бо Земля ще крутиться, слава Богу…

Лев сидів на кухні за столом, дивився на застиглу вечерю.

– Ти мене чекав, Леве Львовичу? – здивувалася Марі. На нього це не було схоже. Мав апетит, як у звіра. Дружина підозрювала, що накрив стола вдруге. Заглянула до Ганнусі і всілася навпроти такого турботливого чоловіка. – Ти не повіриш, хто сьогодні наробив шуму в лікарні… – запалювала вона інтригу. Але Безрукий погасив її в зародку.

– Повірю, – сказав він. – Нині я повірю у все…

Марі трохи засмутило, що чоловік проявив таку кволу зацікавленість до її інтриги. Хвильку помовчала. Потім підійшла до холодильника, довго в ньому порпалася.

– А де шампанське, Леве?.. – запитала вона.

– Віддав поштареві.

– Не жартуй. Що він тут робив увечері?

– Приніс листа.

– Від кого?..

– Від привида безрукого ката…

– Від кого, від кого?.. – Марі не зрозуміла жарту Лева. Думала, чоловік готує їй якийсь сюрприз на день народження Ганнусі. Що вмів, то вмів…

– Від привида безрукого ката, – повторив Лев. – Ось, – подав дружині акуратно складеного аркуша.

Марі взяла в руки папір і витріщилась на чоловіка, як на диво.

– Безрукий, ти видудлив цілу пляшку шампанського?! – кинула вона здогад. – Точно! Ти здитинів! Ти ж не вмієш пити. Ти що, не знаєш, що леви не п’ють?.. – дорікнула усмішкою. – Навіщо ти мені підсунув чистий папір?..

– Що?.. – Безрукий вихопив у Марі листа і почав уголос читати. Дружина спочатку стала серйозною, а на останньому рядку спохмурніла… Вона відмовлялася вірити, що спокій і затишок так раптово можуть закінчитися. Що знову доля посилає їм випробування, дивну можливість заробити наступну порцію щастя… Або відробити щастя теперішнє… І раптом Марі дуже злякалася. За Ганнусю…

– Мені дуже прикро, але я теж маю тобі дещо сказати… – мовила Марі, все ще сподіваючись, що сьогоднішні новини – просто збіг жартівливих обставин. Лев на те лише обняв її очима. Вона так захоплюється його люблячим поглядом. – У лікарню приходив маг Наум Чортополох! – випалила Марі. – Казав, що привиди ратуші затіяли змову проти Львова – хочуть украсти в міста душу!..

– І що мер сидить на смерті… – додав Безрукий.

– Так… – ледь чутно підтвердила Марі.

Уночі за Левом ганялися дракони. Замість вивергати вогонь вони випльовували із себе запечену кров, з якої плодилися змії…