Читать книгу Невідоме Розстріляне Відродження - Антология, Питер Хёг - Страница 3
Марійка Дика
ОглавлениеНародилася у 1900-х в Галичині. Навчалася у Львові в драматичній школі, якою керував Микола Вороний. Богдан Кравців писав про неї: «Не надто вродлива, але безпосередня й відверта поетка Марійка Дика, що у 1927–1928 виїхала разом з багатьма іншими в Радянську Україну і там, зазнавши різних поневірянь поміж безпритульниками, була розірвана собаками».
«Українська Загальна Енциклопедія» (1930–1935) подає, що Марійку Дику у 1933 р. розтерзали собаки у харківській тюрмі.
Дві її поезії були надруковані у «ЛНВ» (1925, № 6). Публікувала також переклади з польських поетів.
Ранішній бенкет
Роззолочений сміється сад…
На сталевих сопілках холодний ранок виграє…
І синій дим сріблистим відблиском бринить довкола сонних груш…
Хто тут був?
І хто росистими акордами в розпалене мені лице кидав?
Переображений і блідий в тріумфі сонця схід горить…
Тремтить від холоду напіврозкрита розкіш білих рож…
Чи то стомився день, чи я згасаю?..
(Чи, може, за синім берегом нові горять острови?)
Стихає гамір улиці і кам’яні верхи зникають…
Допливаю!
Холодними долонями огняний квіт зриваю…
Ломаним акордом
Барвистим водограєм приснуло місто.
Плакатами улиця розмалювалася.
Сміється ринок бозами…
Віддихає розпилена втома на задумливім чолі…
Вдзвонилися в думу трамваї…
Небо сталлю грозить…
Хмаролом каштанів і блискавиці лип
Палати з карт побурили мені!
Світляними акордами місто дзвенить…
Вогкі очи кінські копита доганяють…
