Читать книгу Багряні ріки - Жан-Крістоф Ґранже - Страница 12

11

«…Огляд передньої поверхні грудної клітки виявив довгі повздовжні рани, завдані, найпевніше, якимось гострим знаряддям. Також схожі порізи тим самим знаряддям знайдено на плечах, передпліччях…»

Судовий медик мав на собі пом’ятий камуфляжний костюм і маленькі окуляри. Звали його Марк Кост. Це був молодий чоловік із гострими рисами обличчя й тьмяними очима. Він із першого погляду сподобався Ньєманові, що побачив у патологоанатомі захопленого своєю справою фахівця, справжнього розслідувача, якому ще, можливо, бракувало досвіду, але який надолужував запалом. Медик читав свій висновок монотонним голосом.

«…Численні опіки на торсі, плечах, боках, руках. Ми нарахували близько двадцяти п’яти таких слідів, більшість із них накладаються на описані раніше порізи…»

– Тобто? – перервав його Ньєман.

Медик несміло глянув на нього поверх окулярів.

– Я думаю, убивця припалював рани. Скидається на те, що він бризкав на порізи невеликою кількістю займистої речовини, а потім підпалював. Я сказав би, що він застосовував якийсь аерозоль, наприклад «Керхер».

Ньєман знову пройшовся по аудиторії для практичних робіт, де він улаштував свою штаб-квартиру, на другому поверсі факультету психології та соціології. Саме в цьому тихому місці він захотів зустрітися із судмедекспертом. Капітан Барн і лейтенант Жуано з виглядом слухняних студентів також сиділи тут.

– Прошу, далі, – сказав Ньєман.

«…Також ми констатували численні гематоми, набряки й переломи. На самому лише торсі ми виявили вісімнадцять гематом. Чотири ребра зламано. Роздроблено обидві ключиці. Розтрощено три пальці на лівій руці й два на правій. Геніталії набрали темно-синього кольору внаслідок ударів.

Знаряддя, що застосовувалося, – це, найпевніше, залізний або свинцевий прут завтовшки приблизно сім сантиметрів. Певна річ, важливо відрізнити ці пошкодження від тих, що могли з’явитися внаслідок транспортування тіла і його «вкладення» в ущелину, але посмертні синці поводять себе інакше…»

Ньєман скинув коротким поглядом на присутніх: очі нажахані, на скронях зблискують краплини поту.

«…Щодо верхньої частини тіла. Обличчя ушкоджень не зазнало. На потилиці видимих синців немає…»

– Жертву не били по обличчю? – перепитав комісар.

– Ні. Здається навіть, що вбивця намагався його не торкатися.

Кост опустив очі у свою доповідь, маючи намір читати далі, але Ньєман знову зупинив його:

– Зачекайте. У вас там, мабуть, іще багато?

Медик нервово закліпав і став гортати свій звіт.