Читать книгу Улюблена українська читанка. Хрестоматія для позакласного та сімейного читання. 1-4 класи - Группа авторов - Страница 36

Десь-не-десь та колись давно жила-була коло однієї річки чапля. Усім відомо, що кожна чапля живе біля річки чи болота, бо вона звідтіль годується: ловить рибку, жаб та всяку водяну тварину, – та тим і живе на світі. Так і оця чапля жила собі коло річки. Довгенько вона уже тут жила, ловила з річки рибу й тим годувалася.

От як прожила вона уже скільки-то років, так зробилась дуже стара й уже не здужала сама й риби піймати. А їсти все-таки щодня хочеться. Думала-гадала вона, як своєму горю пособить, та так нічого й не придумала.

На її щастя, прийшла до неї одного разу в гості стара черепаха, що жила у тій річці. А черепаха та колись давненько в неї кумувала, так ото, було, й ходить стару чаплю провідати. Прийшла до чаплі черепаха, сіли вони під кущиком комишу та й сидять, гостюють. Стала чапля жалітися черепасі на свою старість та гірке життя, а черепаха й каже:

– Треба вам, кумасю, пособить у вашому горі! У річці риби наплодилось так багато, що вже стає тісно, і через те й мені життя плохеньке. Я надумала ось яку штуку: як повернусь я назад, так і розкажу всім рибам, що чула від вас, що люди хочуть випустити із річки воду й виловить усю рибу; а як хто хоче живий зостаться, так нехай попросить вас перенести його в другу річку. От ви й будете потрошку ту дурну рибку носить та тим і будете до смерті годується.

Дуже дякувала чапля своїй кумі за таку гарну думку. А черепаха, повернувшись у річку, зібрала коло себе великий гурт риби та й каже.

– Ходила я в гості до своєї куми чаплі та чула од неї, що над нашою річкою збирається велике лихо…

– Яке? – питають швиденько деякі цікаві рибки.

– Таке велике лихо, що й розповідати страшно! Збираються люди з нашого ставка випустити воду, щоб виловити усю рибу… Для мене це діло не дуже страшне, бо люди мною не користуються; та як захочу, так і сама перелізу із цієї річки в другу; а от вам, рибам, прийдеться, мабуть, усім пропасти!

Перелякалась у річці уся риба, почувши од черепахи отаке лихо. Зачала вона од великого горя скрізь по річці метатися, стрибати та підкидатися, а як допомогти собі в такій біді – не знає. Зібралось знову коло старої черепахи чимало риби, та й стали вони гуртом просити черепаху, щоб порадила, що тепер робити в такій великій пригоді.

А черепаха й каже.

– Знаю я один спосіб, як вам од свого лиха утекти. Як настане завтра ранок та побачите ви над берегом стару чаплю, мою куму, так ви й просіть її, щоб вас порятувала. Вона дуже добра птиця і вам, знаю, не відмовить. Просіть її, щоб попереносила вас у другу річку… Ото тільки біда, що вона уже дуже стара стала, так за раз багато не візьме… Ну, а все-таки хоч по одній кожний день носитиме, так і то добре!

Рано-вранці, тільки стало світати, а риба вся так і сунула до берега, де стояла коло води стара чапля. Дуже зраділа чапля та іще більше стала дякувати кумі за добру вигадку.

А риба підпливла до самої чаплі, та кожна й просить, щоб скоріше її од великої біди порятувала. Вибрала чапля найбільшу рибину, узяла її та й понесла нагору; а як одлетіла уже далеченько од річки, так там сіла собі любенько та й з’їла ту рибу, а кісточки на місці залишила.

Стала вона так щодня носить рибку з річки та їсти; та й підправилась на старості. Багато вона отак виносила риби з річки, а там ніхто й не помічає, бо дуже велика сила її наплодилась.

Один раз дізнавсь і старий рак від риби про те саме їхнє лихо, що люди думають випустити з річки воду. Хоч і старий він був той рак, а все-таки і йому не хотілось попасти до людей у руки, бо він давненько іще чув, що люди варять раків у киплячій воді та їдять і ласують ними ще дужче, ніж рибою. От він підліз і собі аж до берега, де стояла чапля, та й проситься, щоб вона однесла і його туди, де вона рибу носить. А чапля зроду не бачила раків, бо вони все сидять аж на самому дні, а тільки чула вона од людей, що вони дуже смачні.

– А хто ти такий? – питає чапля.

– Та я ж рак.

– Ну, якщо ти рак, так давай я тебе зараз однесу, бо я раків ще не носила, – каже чапля.

Узяла вона рака та й понесла. Принесла вона його аж на те місце, де щодня їла рибу. Побачив рак, що там валяється багато риб’ячих кісток, та й догадався, нащо чапля сюди рибу носить. Тільки хотіла чапля його клювати, а він ухопився обома клешнями за шию та й задавив її, а сам повернувся у річку та й розповів рибі геть-чисто все, як було.

Тоді тільки риба дізналася, яким великим ворогом була для неї ота стара чапля, і дуже дякувала ракові, що він її задавив.

? Назви героїв казки.

? Чому чапля живе біля річки чи болота?

? Прочитай прислів’я та поясни їхній зміст: «Спасибі за рибу, а за раки нема дяки», «Біда, раче, – вода кипить».