Читать книгу Великий ветеринарний довідник - Группа авторов - Страница 17

Абсцес

Етіологія. Захворювання викликають патогенні стафілококи, стрептококи та інші мікроби, які спричиняють гнійні ураження внаслідок забруднення шкірних покривів, колотих ран, скупчення гною в ранах.

Клінічні прояви. Патологічна порожнина, що виникає в результаті гострогнійного запалення. За формою абсцес напівсферичний. Він починається у вигляді обмеженого, тістоподібної консистенції, гарячого на дотик набряку, який флуктує. Температура тіла підвищена.

Лікування. Застосовують зігріваючі компреси, припарки, грілки. Холод і масаж протипоказані. З появою флуктуації нарив надрізають (це робить ветеринарний фахівець) і надалі лікують як відкриту рану.

Профілактика. Дотримання санітарно-технічних норм утримання.

Дерматит

Етіологія. Захворювання виникає внаслідок дії на шкіру механічних подразників (потертостей, садн), хімічних речовин (вапна, кислот, лугів, медикаментів, сечі, гною), термічних чинників (опіків, обморожень), опромінення (рентгеном), інфекційних та інвазійних агентів та ін. У великої рогатої худоби при утриманні на жорсткій підлозі з недостатньою підстилкою хворобу реєструють у ділянці колінного суглоба, стегна, путових і зап’ястних суглобів внаслідок тертя при вставанні і зміщенні шкіри в цих ділянках.

Клінічні прояви. Травматичний і медикаментозний дерматити проявляються припуханням, почервонінням шкіри, болючістю, підвищенням місцевої температури. При ускладненні гнійною інфекцією відбувається випотівання каламутного ексудату, утворення виразки шкіри. У випадках хронічного перебігу формуються шкірні складки, де накопичуються бруд і гній.

Лікування. При травматичному дерматиті застосовують примочки, що в’яжуть (свинцеві, фурацилінові та ін.), пов’язки з мазями, наприклад тетрацикліновою, преднізолоновою. При гнійному дерматиті обмивають ділянки з подальшим застосуванням антисептичних пов’язок і присипок (стрептоциду, норсульфазолу та ін.).

Профілактика. Полягає передусім в усуненні причини хвороби.

Екзема

Етіологія. Виникненню захворювання сприяють механічні подразники, ектопаразити (кліщі, блохи, воші), хімічні подразники (медикаменти), мікрофлора, нераціональне годування, розлад травлення, хронічні захворювання.

Клінічні прояви. Запалення шкіри, що виникає при підвищеній її чутливості (алергії) до різних подразників і характеризується ураженням у першу чергу епідермісу. Екзема проявляється почервонінням, утворенням вузликів (папул), бульбашок (везикул), гнійничків (пустул), поверхні шкіри, яка мокне, з утворенням кірок (струпів) і лусочок, що супроводжується свербежем, розчухуванням, схудненням тварини.

Лікування. Передусім необхідно усунути подразник. Місцево застосовують цинкову, ксероформну мазі, мазі зі стероїдними гормонами, розчин піоктаніну і діамантового зеленого, всередину – фуросемід.

Профілактика. Усунення подразників, збалансоване годування.

Обмороження

Етіологія. Виникає в результаті дії низьких температур. Клінічні прояви. Зміна тканин унаслідок дії на них низької температури. У корів частіше відморожуються соски, у биків – верхівка мошонки, крайня плоть. Спочатку в зоні ураження у тварин спостерігаються збліднення тканин, втрата чутливості, що змінюється болем, деяке ущільнення, набряк шкіри (I ступінь). Сильніша дія холоду і вітру викликає утворення пухирів з рожево-червонястим вмістом, які можуть розкриватися (II ступінь). Потім шкіра стає безболісною, холодною, твердою, після відігрівання – синьо-фіолетовою, чорною, набряклою з відторгненням тканин, що омертвіли (III ступінь).

Лікування. Тварину доставляють у тепле приміщення і вживають заходів щодо відновлення циркуляції крові (обігрів лампою солюкс, загальний масаж, розтирання ураженого місця серветкою, змоченою у камфорному спирті, тепла ванна). Великій рогатій худобі дають тепле молоко, етиловий спирт, роблять ін’єкції кофеїну, камфорної олії та ін. Зону ураження обробляють йод-гліцерином, діамантовим зеленим, накладають вологу пов’язку з камфорним, іхтіоловим, борним спиртом. Пухирі проколюють голкою і до їх порожнин вводять розчини антибіотиків на розчині новокаїну.

Профілактика. Дотримання санітарно-технічних норм утримання.

Опік

Етіологія. Виникає внаслідок дії високих температур (термічні опіки), хімічних речовин (хімічні опіки), електричного струму і променевої енергії.

Клінічні прояви. Ураження при термічних опіках бувають 4 ступенів: I ступінь – ураження поверхневих шарів епідермісу, гіперемія, невеликий набряк шкіри; II ступінь – ураження усього епідермісу з утворенням пухирів, наповнених рідиною рожевого кольору; III ступінь – ураження усієї товщі шкіри, потових і сальних залоз, шкіра стає холодною, щільною; IV ступінь – обвуглювання тканин, які перетворюються на масу буро-чорного кольору. Якщо від опіку постраждало до 10 % поверхні тіла, то це опікова хвороба.

Лікування. Полягає в обробці місця тампонами, змоченими в розчинах дубильних і коагулювальних речовин (марганцевокислий калій, спиртовий розчин таніну, йод), мазями Вишневського, «Рятувальник», «Левомеколь», мазями з антибіотиками.

Хімічний опік виникає у випадку дії на шкіру кислот, лугів, негашеного вапна, брому, фосфору та ін. Кислоти нейтралізують 5 %-м розчином натрію гідрокарбонату, молоком; луги – 2 %-м розчином оцтової кислоти, розчином марганцевокислого калію; фтористий водень – сульфатом магнію. У подальшому проводять лікування як термічного опіку.

Електротравма виникає при зіткненні тварини з оголеними дротами, що знаходяться під напругою, ураженні розрядом блискавки і т. п. Вона характеризується важким станом: тварина лежить, пульс рідкий, дихання переривчасте. Крім місцевого лікування опіку, необхідно давати травмованій особині засоби, які стимулюють серце (кофеїн, камфора), дихання (лобелін), також показаний сульфат магнію для зниження внутрішньочерепного тиску.

Профілактика. Попередження чинників, що викликають захворювання.

Флегмона

Етіологія. Виникає при потраплянні до тканин високо-вірулентної інфекції з фурункула, абсцесу та інших гнійних процесів. Фактором, що сприяє розвиткові процесу, є травмування тканин (забита рана).

Клінічні прояви. Гостре гнійне запалення з прогресуючим некрозом (омертвінням) рихлої клітковини і тенденцією до переважання гнійної інфекції. Збудник інфекції проникає в тканини через зовнішні покриви або лімфогенним шляхом. Спостерігається велика припухлість з охопленням усієї ділянки, сильна болючість, місцеве підвищення температури тіла. Хвороба супроводжується також підвищенням температури тіла до 40 °C і вище, пригніченим станом тварини, погіршенням апетиту.

Лікування. На початку захворювання призначають теплові процедури (зігріваючий компрес, припарки, грілки, теплове укутування) з одночасним застосуванням протисептичних засобів – сульфаніламідів, антибіотиків. У випадках бурхливого розвитку процесу можливе хірургічне втручання.

Профілактика. Попередження травмування, дотримання санітарно-технічних норм утримання.

Фурункульоз

Етіологія. Ушкодження цілісності шкірного покриву, полігіповітамінози і порушення обміну речовин, а також себорея (захворювання, що характеризується посиленням функції сальних залоз) і акне (гнійничок). У великої рогатої худоби при фурункульозі зазвичай вражається вим’я.

Клінічні прояви. Стафілококове гнійно-некротичне запалення волосяного мішечка, сальної залози, а також рихлої клітковини, яка їх оточує, що супроводжується утворенням фурункулів. Фурункул – конусоподібна, дуже болюча щільна припухлість розміром з лісовий горіх.

Лікування. Полягає в обробці ураженої ділянки шкіри йодованим, саліциловим або камфорним спиртом або розчином діамантового зеленого. Застосовують також іхтіол із парафіном та інше сухе тепло, ультрафіолетове опромінення. Після розкриття фурункула показана антибиотикотерапія, включення до раціону вітамінних препаратів, новокаїнових блокад та проведення інших лікувальних процедур залежно від ступеню розвитку патологічного процесу.

Профілактика. Недопущення причин, що викликають хворобу, згодовування полівітамінних препаратів, а також дотримання санітарних правил.