Читать книгу Великий ветеринарний довідник - Группа авторов - Страница 5

Для годування тварин використовують корми рослинного, тваринного походження, а також різноманітні корми, які виробляє промисловість.

Зернофураж необхідно згодовувати усім тваринам, окрім птиці, у подрібненому вигляді; він має входити до складу різних кормосумішей і комбікормів.

Комбікорми бувають повнораціонні (у такому випадку інших кормів тваринам не дають) і комбікорми-концен-трати, які є добавкою до основного раціону. Із зеленої трави можна приготувати сіно, трав’яне борошно, силос, сінаж, які є основними кормами.

Відходи маслоекстракційної промисловості – макухи, шроти – краще використовувати в комбікормах як інгредієнти, багаті на білок. Жом, барду часто використовують для відгодовування тварин без попереднього висушування.

Корми тваринного походження – м’ясо-кісткове борошно, рибне борошно, кісткове борошно і т. п. – це добавки в кормосумішах і комбікормах. Широко також використовують різні премікси і суміші з певним мінеральним і вітамінним складом.

Промисловість випускає білкові й біологічно активні препарати, які слід також згодовувати в кормосумішах і комбікормах.

Для покращення травлення і поїдання кормів, а також попередження шлунково-кишкових захворювань корми перед згодовуванням їх тваринам мають бути заздалегідь підготовлені. Правильно підготовлені корми тварини поїдають охочіше, а їх раціональне використання при цьому значно підвищується.

Солому ярову, а тим більше озиму рекомендується згодовувати різаною (довжина нарізки – 3–4 см). Найкраще перед згодовуванням піддавати її термічній або хімічній обробці (заварювання, запарювання, самонагрівання, обробка вапном, лугом або аміачною водою). Нерідко оброблену солому згодовують у суміші з роздробленим зерном або іншими концентратами.

Хороше сіно згодовують зазвичай цілком, без підготовки. Його також можна різати (довжина нарізки – 3–5 см). Нарізку перед роздачею можна змочити водою, іноді воду підсолюють. Подрібнене сіно є сінним борошном.

Коренеплоди (буряк, турнепс та ін.) спочатку очищають (миють) від землі і від зіпсованих частин, що загнили. Їх згодовують зазвичай в сирому вигляді. Свиням коренеплоди дають у подрібненому вигляді, але зберіганню вони не підлягають. Проварений буряк швидко охолоджують і відразу згодовують, оскільки при повільному охолодженні може накопичуватися нітрит (токсична речовина). Картоплю перед згодовуванням варять або запарюють. Попередньо її миють і очищають від бруду й гнилизни, обламують паростки. Воду, в якій варилася картопля, не можна давати тваринам, оскільки вона містить отруйну речовину соланін.

Зернові корми згодовують тваринам у подрібненому або меленому вигляді. Тільки птахам і коням дають ціле зерно. Найчастіше зернофураж згодовують у суміші з іншими кормами. Завдяки подрібненню й помелу полегшується пережовування зерна і підвищується його засвоювання організмом тварин. Поросятам-сосунам рекомендують зерно (ячмінь) лущити і підсмажувати. Іноді проводять осолоджування (крохмаль під дією води і температури 80–90 °C переходить у цукор) або пророщування зерна (гідропоніка і торфопоніка).

Макуху обов’язково подрібнюють і згодовують в суміші з іншими кормами, тобто вони переважно входять до складу комбікормів. Комбікорми згодовують тим групам тварин, для яких вони виготовлені.

Контроль за якістю кормів передбачає наступні аналізи: органолептичний, фізичний, хімічний (включаючи токсикологічний), біологічний (на наявність збудників і токсинів, мікробів і грибів).

При органолептичному аналізі кормів визначають консистенцію, структуру, однорідність, колір, запах. Визначають, наскільки ці показники відповідають доброякісному корму. Контроль за органолептичними показниками кормів повинен проводитися постійно при роздачі кормів. Оцінку якості кормів розпочинають з їх огляду на місці зберігання.

Сіно має бути зеленого кольору, але з різними відтінками: заливне і суходільне – від зеленого до темно-зеленого; болотне – від зеленого до яскраво-зеленого. Конюшинне сіно має буро-зелений колір. Хороше сіно має свіжий приємний запах. Затхлий, пліснявілий, гнильний запах вказує на псування сіна. Наявність білуватих, сіруватих, чорних нальотів (цяток) вказує на запліснявіння і загнивання сіна. Його згодовувати не можна. У сіні, як і в соломі, не допускається наявність отруйних рослин більше 1 % або пучків з масою більше 200 г. Нормальна вологість сіна не повинна перевищувати 15–17 %.

Солома і полова хорошої якості мають характерні запах і колір, властиві певній культурі. Доброякісною є солома з особливим блиском стебел і пружністю, що не потемніла, не горіла, не затхла, не пліснявіла, не запорошена, не обледеніла і не сира, а також яка не містить основу і верхівку стогу. Вологість соломи не повинна перевищувати 17 %, а полови – 16 %.

Доброякісний зернофураж повинен мати колір, блиск, запах, смак, що властиві певній зерновій культурі. Наявність плям, зникнення блиску, поява солодового, затхлого, запліснявілого, гнильного запаху, кислого або гіркого смаку вказують на ураження зерна шкідливими грибами і мікробами. Вологість зерна повинна становити 15 %.

Доброякісне фуражне зерно повинно містити не більше 1 % шкідливих домішок, не більше 8 % домішок бур’янів і 0,1 % ріжок пурпурових. Погіршують якість зерна шкідники комор (довгоносики, кліщі та ін.). Не можна використовувати для годування тварин протравлене зерно.

Борошнисті корми (борошно, висівки) мають бути без змін у кольорі, не затхлими, не запліснявілими, кислотність – не більше 5 %, вологість – не більше 15 %, шкідливих домішок – не більше 0,05 %, у тому числі голівки і ріжок пурпурових (окремо або разом) – 0,05 %; гірчаку і в’язеля – 0,04 %, куколя – 0,1 %; насіння геліотропу і триходесми бути не повинно. Наявність домішок металів з гострими краями не допускається.

Якісні комбікорми не повинні мати ознак псування, плісняви, гнильного запаху. Вологість комбікормів для птиці не повинна перевищувати 13 %, для інших тварин – 14,5 %. Піску в комбікормах для свиней, телят, ягнят, дорослої птиці і коней повинно бути не більше 0,5 %, для кроликів, нутрій і молодняку птиці – 0,3, для великої рогатої худоби і свиней на відгодівлі до жирних кондицій – 0,7 %. Не допускається наявність металевих часток з гострими краями. Цілого насіння повинно бути не більше 0,5–0,7 %, у тому числі насіння дикорослих рослин не більше 0,1 %, шкідників комор (павукоподібних і комах) допускається не більше 5 екземплярів на 1 кг.

Доброякісні макухи мають бути однорідними, щільно спресованими, а шроти – розсипними, без будь-яких домішок та з характерними для певного виду макухи і шроту запахом і кольором. До складу деяких макух і шротів (конопляні, бавовняні, рицинові та ін.) можуть входити шкідливі й отруйні алкалоїди, наявність яких визначають в лабораторії.

Доброякісний силос і сінаж повинні зберігати структуру початкової сировини, мати колір, близький до засилосованих рослин, не бути забруднені землею або піском, а також не мати інших ознак псування. Запах хорошого силосу приємний, кислуватий, рН 4,0–4,2. Силос не повинен містити олійної кислоти.

Значна кількість захворювань тварин виникає внаслідок порушення порядку і техніки годування. Для попередження цього важливо дотримуватися наступних гігієнічних правил годування:

1. Дотримуватися розпорядку дня годування.

2. Годувати вдень через рівні проміжки часу, краще 3, ніж 2 рази, новонароджених – 4–5 разів на добу.

3. Порядок згодовування кормів для рослиноїдних, м’ясоїдних і всеїдних тварин: спочатку соковиті корми, краще коренеплоди (буряк – найсильніший рослинний активатор підшлункової залози та інших залоз травної системи), потім грубі корми, що надають об’ємне насичення, і концентрати, які забезпечують тривалість кормового насичення.

4. Добова доза раціону повинна розбиватися на 3 нерівні частини: зранку середня, в обід менша і ввечері найбільша.

5. Чергування годування і поїння у різних видів тварин різне: коня спочатку треба нагодувати грубими кормами, потім напоїти і після цього давати концентрати. Якщо ж усе робити навпаки (спочатку дати овес, а потім напоїти), то виникає гостре розширення шлунка (розрив) з летальним кінцем.

6. Правильне чергування моціону і годування: спочатку моціон, а потім годування.

7. Не згодовувати корм з підлоги, а тільки з годівниць, в які не повинні потрапляти ноги тварин.

8. Шкідливі як недокорм, так і перегодовування, особливо за умов тривалих перерв між годуваннями.

9. Повільний і поступовий перехід на новий вид корму, особливо при вирощуванні молодняку.

10. Годувати за відсутності стресорів (об’їдання, недостатній фронт годування, обробка і биття тварин, перегони й ізоляція хворих, шум, нестача води та ін.).

11. При введенні в раціон нових комбікормів виконувати критичний аналіз рецептури паспорта. За відсутності його згодовувати тільки після виконання біопроби.

12. Форма, колір, запах і консистенція повинні відповідати виду, віку і господарській спрямованості тварин.

13. Температура корму для дорослих тварин має бути наближеною до нормативної температури повітря в приміщенні для цього виду і віку худоби.

14. Залишки корму, який не з’їли, не допускаються до згодовування іншим тваринам, а харчові відходи перед згодовуванням худобі слід обробляти за допомогою автоклаву під тиском 0,15 МПа при 130 °C упродовж 30 хвилин.

15. Готувати корм до згодовування тваринам шляхом очищення, обмивання, подрібнення, запарювання і покращення смаку.

16. Згодовувати свіжоприготований (зварений) корм, не витримувати його у великому об’ємі більше 4 год., а для зеленого не допускати самозігрівання перед згодовуванням.

17. Хворим тваринам призначають дієти: щадну, подразнюючу, голодну або напівголодну, а в окремих випадках – спеціальну.

18. Періодично міняти раціон (хоча б раз на місяць), а якщо це неможливо, то влаштовувати щотижня напівголодні дні зі зменшенням раціону на 30–50 %.

19. Кормові добавки додавати до основного раціону, не годувати виключно ними як концентратами.

20. Корми низької якості не можна згодовувати повно-раціонно, слід додавати тільки ⅓ – ¼ до основного якісного раціону.

21. Тара для перенесення кормів має бути гарантовано вільною від зараження й отруйних речовин. Тару не можна використовувати для інших цілей: перенесення гною і трупів, отрутохімікатів і добрив, будматеріалів і т. ін.

22. Корми, які швидко псуються (обрат, молоко, молозиво, сироватка, м’ясо-кісткове борошно, дієтичні відвари, настої, премікси) не зберігати довше за термін в інструкції з їх використання.

23. Правильно зберігати грубі корми: у сухому прохолодному місці, без доступу бродячих тварин, концентровані – окремо від посівного фонду в секціях, обладнаних для боротьби з гризунами й дикими птахами, молочні – в місцях, обладнаних для боротьби з комахами.

24. Мати нормоване забезпечення тварин фронтом годування, зокрема передній борт годівниці має бути відповідної висоти (на рівні грудної клітини при стоянні тварини), а його ширина – дорівнювати найбільш широким частинам тіла (плечі, а у вагітних – черево).

25. Підтримувати санітарний стан годівниць: щодня очищати від залишків кормів і в санітарний день промивати й дезінфікувати, для чого в групових годівницях має бути ухил дна 0,05 % у бік гнойового лотка і в кінці отвір для зливу промивних вод і дезрозчину Годівниці не оббивають оцинкованою бляхою і не фарбують.

26. Підкормові годівниці мають бути багатосекційними, знімними або пересувними.

2 7. Кухарської солі в комбікормах має бути: для великої рогатої худоби – 1 %, свиней на відгодівлі – 0,8 %, інших тварин – 0,5 %, а поросят-сосунів – 0,3 %.

28. Поїння новонароджених молозивом слід проводити впродовж першої години після народження, а молоко випоювати з соскових поїлок. Маститне молоко знищувати і не споювати телятам. Між поїнням молоком споювати охолоджену кип’ячену воду.

29. Випас жуйних тварин має бути загонним або порційним. Якщо немає можливості міняти пасовище щотижня, то робити це хоча б через кожні 25 днів або через 2,5 місяця.