Читать книгу Країни світу. Європа. Дитяча енциклопедія - Группа авторов - Страница 10

Серед колишніх республік Радянського Союзу українцю, можливо, найближчою є Білорусь, і не тільки територіально, а й історичною долею.

На землях нинішньої Білорусі люди жили ще в середньому палеоліті та мезоліті. На початку історичної доби тут мешкали різні балтійські племена, а десь у ІІ – V ст. н. е. сюди почали переселятися слов’яни. У Х ст. тут жили племена кривичів, дреговичів і радимичів. Є літописні свідчення, що їхні землі входили до складу Київської Русі. З послабленням київської держави місцеві володарі почали вести боротьбу за незалежність.

Відомо, що у ранньому Середньовіччі на території сучасної Білорусі існувало декілька князівств. Серед них найпотужнішим було Полоцьке князівство. Свого розквіту воно досягло при славному Всеславі Брячиславичі. У 1067 р. він потрапив у полон до киян і наступного року під час народних заворушень був проголошений київським князем. Коли повстанці почали програвати, йому вдалося втекти до Полоцька.

У XIII ст. там, де зараз знаходяться Білорусь та Литва, утворилося єдине велике князівство. З часом воно здобуло слави однієї з наймогутніших держав Європи того часу. Недарма називалося Великим князівством Литовським. Після захоплення ним українських та західних російських територій його землі простяглися від Балтійського моря до Чорного. У такому вигляді воно проіснувало аж до XV ст., а в 1569 р. об’єдналося з Польщею у єдину державу – Річ Посполиту. Частиною цієї могутньої держави стали й білоруські землі. У XIV ст. землі в басейні Дніпра, Двіни й Німану почали називати Білою Руссю. Можливо, ця назва виникла у зв’язку з тим, що вони уникли монголо-татарської навали. А може, вирішальним моментом стало прийняття тут християнства раніше, ніж у Литві. Литва хрестилася останньою у Європі і називалася Чорною Руссю, бо тут довгий час панувало язичництво. А деякі вчені пов’язують назву з білим лляним одягом, який носили місцеві жителі.

Після розподілу Польщі у 1772, 1793 і 1795 рр. Росією, Пруссією та Австрією Біла Русь увійшла до складу Росії. Тільки після Жовтневої революції 1917 р. вона на короткий час одержала незалежність. 25 березня 1917 р. було проголошено Білоруську Народну Республіку. Але вона протрималася лише до 1 січня 1919 р. Натомість, під тиском більшовиків, утворилася Білоруська Радянська Соціалістична Республіка.

22 червня 1941 р. фашистська Німеччина напала на СРСР. Білорусія першою з його республік відчула на собі жорстокість загарбників, бо повністю була окупована ворожими військами. Під час окупації було знищено 2,2 млн чоловік. Загинув кожен четвертий мешканець республіки. Фашисти спалили і зруйнували 209 міст і 9200 селищ. Але німці зіштовхнулися із шаленим опором населення. Не було жодного району або міста, де б не діяли партизани. У партизанському русі брали участь понад 374 тисячі чоловік, об’єднаних у 1255 загонів і 213 бригад.

Священним місцем для кожного білоруса є Хатинь. Фашисти спалили це маленьке селище разом з усіма його жителями. В живих випадково залишилася лише одна людина, Юзеф Камінський. У Хатині загинуло 149 чоловік, у тому числі 75 дітей. На місці трагедії побудовано меморіал.

Рівно через 3 роки, 23 червня 1944 р. Червона Армія почала одну з найбільших військових операцій під кодовою назвою «Багратіон». Вона мала на меті визволення Білорусії. Вже у липні було звільнено Мінськ, а наприкінці серпня – всю республіку. Відтоді З липня кожного року республіка святкує День визволення. Це одне з найбільших свят у Білорусі. З 1996 р. це свято об’єднали з Днем незалежності і називають Днем Республіки.

Наприкінці 80-х років у республіці, як і в інших республіках СРСР, почався рух за незалежність. 27 липня 1990 р. Верховна Рада прийняла Декларацію про державний суверенітет, а 25 серпня 1991 р. була проголошена Декларація про повну національну незалежність.

Білорусь розташована у Східній Європі на площі в 207,6 тис. км². За своїми розмірами вона займає 13 місце у Європі і майже дорівнює таким країнам, як Велика Британія і Румунія. На північному сході і сході вона межує з Росією, на півдні – з Україною, на заході – з Польщею, на північному заході – з Литвою і на півночі – з Латвією. Виходу до моря країна не має.

Більшість території Білорусі знаходиться на заході Східноєвропейської рівнини. У її середині з заходу на схід тягнуться невеликі узвишшя, що утворюють так зване Білоруське пасмо – нагромадження валунів, піску і глини, які залишив льодовик. Найвищою височиною тут є гора Дзержинська, яка лише 345 м заввишки. На півдні знаходиться знамените Білоруське Полісся – мальовничий край непрохідних боліт і лісових пущ. Взагалі третину білоруських земель займають болота.

На теренах Білорусі течуть спокійні повноводні річки. Це оспівані великим польським поетом Міцкевичем Німан та Вілія, красуня Західна Двіна, Західний Буг, Березина, Сож, Прип’ять. Остання тече Поліссям, і навесні, коли тануть величезні болота, розливається завширшки на 15 км. Починається тут і наш Дніпро. А взагалі у Білорусі існує 20 тис. річок та струмків і близько 11 тис. озер. Серед них є й унікальні, наприклад озеро Світязь, яке теж згадується у творах Міцкевича.

Надзвичайно красивими і дуже цінними для людства є білоруські ліси, які займають 36 % території країни. Саме у Білорусі знаходиться знаменита Біловезька Пуща, яка частково розташована у цій республіці, а частково належить Польщі. Вона є залишком того величезного первісного лісу, який колись, у доісторичні часи, вкривав усю Північну Європу. Білоруська частина Пущі займає площу в 150 тис. га. Тут ростуть сосни віком у 180 років, котрі сягають 40 м заввишки, і живе приблизно 55 різновидів ссавців, широко розповсюджених у стародавній Європі, але досить рідкісних у наші часи. Це лосі, олені, дикі кабани, борсуки, вовки, горностаї, куниці, видри, норки та бобри. Але найціннішим скарбом Пущі є зубри. Тут їх мешкає близько тисячі екземплярів. Нещодавно ці могутні звірі були на межі вимирання. Але напружена робота працівників заповідника врятувала їх від загибелі.

Повноводна Прип’ять

Біловезька Пуща стала заповідником ще у 1940 р., а з 1991 р. вона має статус національного парку. Крім неї, Білорусь має ще декілька унікальних заповідників. Серед них Поліський радіаційно-екологічний, Прип’ятський заповідники та національні парки Березинський і Браславські озера. А загалом як цінні природні об’єкти охороняються 6,1 % території країни.

Клімат Білорусі є помірно-континентальним. Зима тут зазвичай м’яка і волога, а літо – тепле. Середня температура найхолоднішого місяця січня складає -6 °C, а в липні, коли термометр показує найвищі відмітки, вона досягає +18 °C. Щорічно випадає 550–700 мм опадів.

У Білорусі живе понад 10,2 млн чоловік, головним чином, білоруси. Їхня кількість становить близько 80 %. Також багато росіян (13 %), поляків (4 %), українців (3 %), євреїв (1,1 %) та представників інших національностей. Тут, наприклад, живе близько 20 тис. литовців. При цьому державними вважаються дві мови – білоруська та російська.

Десь 70 % населення є прибічниками православ’я. Католики складають 14 %, греко-католики – 7 %. Є також іудаїсти.

Сучасна Білорусь має всі ознаки досить розвинутої держави. Вона є членом Організації Об’єднаних Націй, входить до Співдружності Незалежних Держав (СНД). Серед держав СНД вона найбільше за всіх інших прагне до союзу з Росією. 2 квітня 1996 р. нею був підписаний договір про утворення Співдружності Білорусі та Росії, а рівно через рік було оформлено договір про Союз Білорусі та Росії.

Державний устрій Білорусі має всі ознаки республіканської форми правління. Її очолює президент (його обирають на 5 років), а вищі законодавчі функції покладені на парламент – Національні збори. Він складається з двох палат – Палати представників та Ради Республіки.

Власну валюту країни називають білоруським карбованцем.

Територія Білорусі поділена на шість областей. Їхніми адміністративними центрами призначені найкрупніші міста держави – Мінськ, Гомель, Вітебськ, Могильов, Гродно та Брест. Існує ще 8 міст з кількістю населення понад 100 тисяч. А загалом 70 % білоруських громадян мешкає у містах.

У столиці Білорусі, Мінську, живе приблизно п’ята частина населення держави – 1,7 млн чоловік. Місто відоме ще з 1067 р. під назвою Менеск. У ХІІ ст. воно стало центром Мінського князівства, але у складі Литви, Польщі та Росії втратило свій столичний статус. Знов столицею Мінськ став тільки у 1919 р. Під час війни місто дуже постраждало, тому тут залишилося небагато пам’яток архітектури. Найстарішими спорудами вважаються Свято-Духовський кафедральний собор і собор Петра і Павла. Обидва були зведені у XVII столітті.

Мінськ. Центральна площа

В економіці Білорусі частка промислового виробництва складає третину національного продукту. Найбільший розвиток тут мають автомобілебудування, сільськогосподарське машинобудування, виробництво верстатів, підшипників, електротехнічного обладнання, синтетичних волокон, мінеральних добрив, будматеріалів. Існують також легка, харчова, деревообробна та фармацевтична промисловість. З корисних копалин у республіці видобувається невелика кількість нафти, а також калійна та кам’яна солі, торф, вугілля, залізні руди, фосфорити. Велика увага приділяється переробній промисловості на базі сільськогосподарської продукції.

Більшість промислових виробів використовується для внутрішніх потреб. Як державні, так і приватні фермерські господарства охоче купують білоруські трактори, сівалки, віялки. Нещодавно на полицях магазинів з’явилися побутові вироби, які раніше завозилися з-за кордону: газові плити, мікрохвильові печі. На теренах СНД широко відомі білоруські телевізори, холодильники, а білизна, трикотажні вироби користуються попитом у країнах не тільки близького, а й далекого зарубіжжя.

Природні умови країни сприятливі для сільського господарства. Серед країн СНД Білорусь відома виробництвом молока, яловичини, свинини. Тут розвинене птахівництво. У рослинництві переважають пшениця, картопля, льон-довгунець, цукровий буряк.

З 1990 р. однією з форм зовнішньоекономічної діяльності став туризм. Ним займається понад 350 туристичних організацій. Гості з-за кордону охоче відвідують озера Світязь, Нароч, Біловезьку Пущу, чудові місця Логойщини і численні пам’ятки історії та культури.

Незважаючи на те, що після Чорнобильської катастрофи 25 % території країни відчуває наслідки радіоактивного забруднення, білоруси з упевненістю дивляться у майбутнє. Їхня чарівна батьківщина має всі підстави для того, щоб очікування не стали марними.