Читать книгу Країни світу. Європа. Дитяча енциклопедія - Группа авторов - Страница 8

Республіка Албанія є однією з найменших країн Європи. Її загальна площа займає лише 28,74 тис. км², тобто майже дорівнює Київській області. Країна розташована на південному сході Європи, у західній частині Балканського півострова. На півночі та північному заході вона межує із Сербією і Чорногорією, на сході – з Македонією, на південному сході і півдні – з Грецією. Західний та південно-східний кордони омиваються Адріатичним та Іонічним морями.

Чомусь албанці називають свою країну Шкіперією, тобто «країною орлів». Можливо, вони мають на увазі сміливість своїх предків, котрі багато століть намагалися дістати собі свободу.

Албанія має досить складну і не дуже щасливу історію. Відомо, що наприкінці кам’яної доби на її землях жили пеласги. Їм на зміну, десь у ІІ тисячолітті до н. е., прийшли давні індоєвропейські племена іллірійців. Пізніше Албанія входила до складу римських провінцій Далмація та Македонія, а після розпаду Римської імперії залишилася під владою Візантійської імперії.

Пам’ятник Скандербегу в Крує

Минав час, і Візантія була завойована турками-османами. Таким чином у XV ст. територія Албанії опинилася у складі Османської імперії. У 1443 р. проти османського панування виступив Георг Кастріоті, прозваний турками за мужність і воєнний талант Скандербегом (так вони вимовляли ім’я Олександра Македонського). Скандербег звільнив від турків частину Албанії та заснував Лежську лігу – об’єднання албанських князів. На чолі її військ Скандербегу вдалося неодноразово відбивати наступ турків. Він одержав перемогу у всіх 25 битвах, якими командував. Але після його смерті турки знов оволоділи Албанією, і вона ще декілька століть перебувала у поневоленні. Тільки у 1912 р. після поразки Туреччини у Першій Балканській війні країна стала незалежною державою. У 1928 р. Албанія була проголошена монархією. Королем став А. Зогу, який ще раніше здійснив державний переворот, самочинно проголосивши себе президентом. Але під «мудрим» правлінням самозваного короля у 20 – 30-х роках. Албанія підпала під вплив фашистської Італії, у 1939 р. була окупована нею, а у вересні 1943 р. опинилася під владою фашистської Німеччини. Однак вже у листопаді 1944 р. Національно-визвольна армія Албанії звільнила країну від окупантів. А в січні 1946 р. держава була проголошена народною республікою.

Відтоді Албанія розвивалася за соціалістичним зразком. У 1978 р. вона стала називатися Народною Соціалістичною Республікою Албанією. Втім, ще на початку 60-х років держава почала ізолюватися від СРСР та інших країн соціалістичного табору, намагаючись розвиватися лише за рахунок власних сил і ресурсів, що призвело до втрати кредитів з боку цих країн. Тоді албанський уряд звернувся до Китаю і одержав від нього економічну допомогу. У наступні 15 років промисловість і сільське господарство виросли майже в 3 рази. В той період були побудовані великі ГЕС, заводи, фабрики, хімкомбінати, металургійні підприємства. Країна була повністю електрифікована. Виросла розгалужена мережа шосейних доріг і залізниць. Але албанський народ жив бідно, а у 80-ті роки «період опирання на власні сили» зовсім знизив рівень його добробуту.

Демократичні перетворення у країнах соціалістичного табору не могли не вплинути і на Албанію. У травні 1995 р. вона була проголошена Республікою Албанія. Але демократична партія, яка прийшла до влади ще у 1992 р., не виправдала довіри албанців. На початку 1997 р. в країні почалися народні заворушення, які супроводжувалися захопленням зброї, відмовою коритися владі. Багато албанців емігрували у країни Європи, перш за все в Італію. Тоді європейська спільнота, щоб запобігти повному безладдю і масовій еміграції, ввела до Албанії збройні сили НАТО.

І зараз Албанія продовжує залишатися майже «закритою» країною, на цей раз не в зв’язку з політичними причинами. Туди мало хто приїздить, тому що вона є дуже бідною, і тут поки що нема чого робити ані іноземним інвесторам, ані туристам, які звикли до комфорту. Втім, країна має добрі природні умови для відпочинку і цікаві історичні пам’ятки для любителів старовини – від споруд давньогрецького періоду до мусульманських фортець, мінаретів і монастирів усіх конфесій.

Більша частина Албанії має гірський рельєф або розташована на узвишшях з глибокими долинами, що відомі родючими грунтами. Пагорби та гори висотою до 2751 м над рівнем моря займають 70 % її території. При цьому албанські гірські ландшафти нічим не поступаються швейцарським або австрійським. А пляжі на Адріатичному узбережжі навіть не гірші за італійські. В Албанії знаходяться декілька великих мальовничих озер поблизу кордонів із Сербією і Чорногорією, з Македонією і Грецією. Одне з них – Охридське – найглибше на Балканах. Його глибина досягає 294 м. Від сивої давнини тут залишилися руїни римських та середньовічних споруд. А в музеях Албанії зберігається понад 10 тис. прекрасних ікон візантійського та інших періодів.

Албанський краєвид

Клімат в Албанії теж сприятливий: субтропічний середземноморський, зі спекотним сухим літом і прохолодною вологою зимою. Середня температура липня складає від +24° до +28 °C. У січні вона здебільшого не опускається нижче +4 °C. Основні опади припадають на осінь та весну. Клімат у країні в різних районах змінюється в залежності від висоти над рівнем моря. У гірських районах показники температур значно відрізняються від середніх. Морози тут можуть сягати -20 °C, а річна кількість опадів дорівнює 2600 мм і більше.

В Албанії проживає 3,4 млн чоловік. Серед них 96 % складають албанці. Це особлива етнічна група, що веде своє походження від давніх іллірійців. Крім них, тут мешкає близько 50 тис. греків, 20 тис. македонців, 8 тис. чорногорців, а також невеличка кількість інших народів – сербів, болгар, циган. Офіційною мовою вважається албанська.

Більшість населення є мусульманами. Вони складають 70 % усього населення. Саме цим Албанія відрізняється від інших європейських країн, адже ніде більше в Європі мусульмани не займають панівного положення. Православ’я сповідують 20 % населення, 10 % є католиками.

Албанія вважається демократичною республікою. Її очолює президент, якого обирають на п’ять років. Законодавча влада належить однопалатному парламенту, який тут називають Народними зборами.

Албанська грошова одиниця називається леком.

Територія країни поділена на 26 областей – реті. З 1920 р. столицею Албанії є Тирана, яка розташована в долині між горами за 40 км від Адріатичного моря. Вона вважається найбільшим культурним і економічним центром держави, але за нашими уявленнями є невеликим містом. Тут мешкає всього 243 тис. жителів. Утім, для маленької Албанії Тирана дійсно є мегаполісом, бо інші значні міста ще менші за неї. У Дурресі, Шкодері та Ельбасані мешкає до 90 тис. чоловік у кожному.

У роки перебування при владі лідера Албанської партії праці Енвера Ходжі Албанія була проголошена «першою у світі атеїстичною державою». Таких прикладів історія не знає.

Албанія вважається аграрно-індустріальною країною і має певний обсяг природних ресурсів. Тут видобувається залізо, нікель, мідь, буре вугілля, нафта, природний бітум. А за запасами хрому країна займає четверте місце у світі. На основі розробки корисних копалин розвиваються нафтопереробна промисловість, чорна і кольорова металургія, металообробна промисловість, машинобудування. Існують також хімічна, текстильна, деревообробна та харчова промисловість.

Основою сільського господарства є рослинництво. Тут вирощують пшеницю, кукурудзу, рис, соняшник, тютюн, цукровий буряк, бавовну. Розвинене також плодівництво, виноградарство. Тваринництво здебільшого розвивається у гірських районах, де розташовані багаті пасовиська.

Оскільки економіка країни кілька десятиліть була зорієнтована виключно на внутрішні потреби, продукція промислових підприємств і сільського господарства майже не вивозиться за кордон. Але поступово ситуація змінюється. У держави вже з’явилися країни-партнери. Серед них Італія, Греція, Туреччина, Німеччина та деякі інші. Більш за все інвесторів цікавить налагодження туристичного бізнесу. А в цьому напрямку в Албанії безумовно є великі перспективи.