Читать книгу Країни світу. Європа. Дитяча енциклопедія - Группа авторов - Страница 4

Як і Росія, Казахстан частково знаходиться в Європі, а частково в Азії. Ця країна у 6,2 раза менша за Росію, але так само, як і вона, має багато кліматичних зон, бо значно більша за будь-яку іншу країну материка. Її можна назвати велетнем поряд з гігантом. Якщо вирушити в піший похід Казахстаном з півдня на схід, усього за 10 днів можна побачити майже всі кліматичні зони від пустель до льодовиків у горах. Безумовно, така нетипова ситуація мала вплив на історичний розвиток країни та на особливості життя населення.

Панорама Астани

Перше державне утворення існувало на території Казахстану ще у ІІІ – І ст. до н. е. Воно називалося Кангюй і об’єднувало кочові та осілі землеробські племена, що жили в районі нижньої та середньої течій однієї з найбільших середньоазійських річок Сирдар’ї. В ті часи ріка називалася Канга, звідси і назва племінного об’єднання. Потім цими землями володіли: у VI–VIII ст. Тюркський каганат, у IX–XII ст. держави тюркомовних племен огузів і династії Караханідів. У XI – на початку XIII ст. вона зазнала навали сельджуків, киданій, монголо-татар. Деякий час ці території перебували у складі Золотої Орди, а після її розпаду – Білої Орди та Моголістану. Нарешті наприкінці XV ст. утворилося Казахське ханство. Воно ділилося на об’єднання, котрі називалися жузами. У XVIII ст. Молодший і Середній жузи прийняли російське підданство. А в 60-ті роки ХІХ ст. до них приєднався і Старший жуз. Таким чином, до складу Російської імперії увійшли всі казахські землі. Вони одержали назву Киргизький край, бо казахів у той час називали сибірськими і уральськими киргизами.

Після Жовтневої революції у 1918 р. тут було встановлено радянську владу. Після Громадянської війни у 1920 р. Радянський уряд утворив у складі Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки (РРФСР) Киргизьку Автономну Радянську Соціалістичну Республіку (АРСР) зі столицею в Оренбурзі. У 1936 р. вона позбулася автономії і одержала статус Казахської Радянської Соціалістичної Республіки (КРСР), тобто, як проголошувала комуністична влада СРСР, стала самостійною державою, але насправді такою не була. Нарешті у 1991 р. країна стала дійсно незалежною і почала називатися Республікою Казахстан.

Казахське місто Атерау (до 1992 р. Гур’єв) розташоване одразу у двох частинах світу: половина в Європі, а половина – в Азії.

Сучасний Казахстан розташований у Центральній Азії між Росією, державами Середньої Азії і Китаєм. Він займає площу у 2724,9 тис. км² і серед колишніх республік СРСР поступається розмірами території лише Росії. Адміністративно країна розподілена на 20 областей і 207 районів.

Очолює державу президент, а законодавчим її органом є двопалатний парламент. Його палати називаються Сенат і Мажиліс. Грошовою одиницею країни є тенге.

Нещодавно столицею Казахстану було м. Алмати, «батько яблук», – одне з найкрасивіших міст Центральної Азії. Але у 1997 р. столицю перенесли до міста Акмола, яке у 1998 р. одержало назву Астана. З цього моменту місто почало стрімко розвиватися. Всього за два роки його населення виросло з 279,3 тис. до 322 тис. чоловік. У 2000 р. тут було побудовано Палац президента та Дім уряду і багато інших урядових будівель, культурно-діловий центр Астана-Сіті, розкішні готелі «Інтер-континент», «Сункар», «Еверест», торговий центр «Євразія», декілька мечетей та багато іншого.

Високогірний стадіон Медео

Є в Казахстані й інші великі міста: Караганда, Чимкент, Павлодар, Семипалатинськ, Усть-Каменогорськ, Тараз, Актюбінськ, Петропавловськ, Уральськ. А всього в країні існує 84 міста та 210 населених пунктів міського типу. Тому міське населення складає 58 %.

У цілому в Казахстані нараховується 16,7 млн жителів. Але казахів серед них близько 48,1 % (понад 6,54 млн). Інша частина населення – це росіяни, німці, українці, татари, узбеки, білоруси, уйгури, дунгани, корейці, поляки, чеченці, турки-месхетинці тощо. Втім, офіційна мова в країні одна: казахська. Всі ці народи сповідують різні релігії. Більшість з них є мусульманами-суннітами, православними християнами і баптистами.

У рельєфі Казахстану можна спостерігати і рівнини, і гори. 40 % площі займають пустелі, 23 % – напівпустелі, 20 % – степи, 7 % – лісостепи, 10 % – гори. В деяких місцях низовини лежать на десятки метрів нижче рівня моря, в інших – гори здіймаються на висоту до 7 тис. м. На заході тягнуться простори Прикаспійської та Туранської низин. На півночі скатертиною розстелилася Західносибірська низовина. На сході та південному сході здіймаються снігові вершини Алтаю, Тарбагатаю, Джунгарського Алатау і Тянь-Шаню. А в центрі країни степ та напівпустелю змінюють хвилясті горби, які іноді перериваються невеликими гірськими масивами. Цю територію називають Казахським дрібносопочником[2].

Для Казахстану характерний різко континентальний, а також помірний клімат, на більшості території країни – посушливий. Середні температури січня коливаються від -18 °C на півночі до -3 °C на півдні. Але в деяких районах стовпчики термометрів іноді опускаються до -40–45 °C. У липні на півночі вони досягають + 19 °C, а на півдні +28–30 °C. Втім, тут не рідкість страшенна спека, коли термометри піднімаються до відмітки у +45 °C. Спеку приносять гарячі вітри-суховії, які прилітають із Середньої Азії. Завдяки таким перепадам температур погодні умови в окремих частинах країни дуже відрізняються. Коли на півночі стоять морози і вирують завірюхи, на півдні вже цвітуть фруктові дерева.

Кількість опадів в окремих районах розподіляється дуже нерівномірно. Якщо у пустелях вони ледве досягають 100 мм на рік, у північних степах – 300 мм, то у горах щорічно випадає до 1600 мм. Загалом на території Казахстану кліматичні зони мають характер степу, лісостепу або пустелі і напівпустелі. І тільки у горах ростуть хвойні ліси, а по берегах річок – зарості чагарників, які тут звуться тугаями. Ландшафти, рослинну співдружність цих зон та властивих їм тварин можна зустріти у численних казахських заповідниках. Серед них найцікавішими є Алматинський, Аксу-Джабагли, Барсакельмес, Устюртський та інші. В них можна зустріти рідкісних тепер тварин: гірських баранів архарів (їх вважають предками домашньої вівці), диких коней куланів, котів манулів і навіть гірського барса – ірбіса. У Південному Казахстані ще зустрічається дуже рідкісна тварина джейран з роду газелей, занесена у Міжнародну Червону книгу. Кінчик хвоста в джейранів має чорне за барвлення. Коли налякана тварина біжить, вона здіймає хвіст догори. Тому казахи звуть джейранів «кара-куйрюк», тобто «чорний хвіст». Цікаво, що ця тварина спроможна вгамовувати спрагу не тільки прісною, а й солонуватою водою.

На східному березі Каспійського моря у межах Казахстану лежить півострів Мангишлак, який не має жодного джерела прісної води. Але й тут живуть люди. З 1850 р. у цих місцях у форті Новопетровське відбував заслання Тарас Григорович Шевченко. Сім років пробув він тут і написав повісті «Варнак», «Музикант», «Нещасний», намалював картини «Киргизькі діти-байгуші», «Киргизка над ступою», «Киргизка Катя». На півострові багато визначних пам’яток, пов’язаних з іменем поета: посаджений ним садок, верба, що була вирощена Кобзарем з прутика, стіл з черепашнику, на якому він писав свої твори, залишки старого форту, де він служив солдатом. У 1871 р. тут був поставлений перший у Росії пам’ятник Шевченкові.

Головними водними артеріями Казахстану є Іртиш, Урал, Чу, Сирдар’я. Частково країні належать Аральське та Каспійське моря-озера, а також озеро Іссик-Куль. Є тут і велике безстічне озеро Балхаш. Цікаво, що у західній частині вода в ньому прісна, а у східній – солонувата. Водоймища країни багаті на рибу. Тут у промислових масштабах ловлять сазана, судака, окуня, воблу, салаку. А Каспій та річка Урал є важливим районом вирощування осетрових риб.

Санаторій на узбережжі озера Іссик-Куль

У Казахстані дуже багато родючих земель, але довгий час вони являли собою цілину, тобто землі, які протягом віків були не розорані. Але у 1954 р. партійне керівництво СРСР прийняло рішення використати ці землі під ріллю. Протягом шести років комсомольці та демобілізовані солдати з усього Союзу виконали цю величезну роботу. У перші роки були зібрані багаті врожаї, але родючість грунтів скоро була вичерпана. У республіці значно скоротилася площа пасовиськ, що призвело до занепаду скотарства. Негативним наслідком стало і виникнення сильних пилових бур, які відчувалися навіть в Україні. Але, незважаючи на це, Казахстан продовжує залишатися крупним виробником пшениці. Тут вирощують також багато цукрового буряку, а на півдні – бавовник, виноград, баштанні культури і навіть рис, який, як відомо, для нормального розвитку потребує дуже багато води.

Казахи споконвічно займалися скотарством. Ці традиції збереглися й донині. У степах можна побачити табуни коней та верблюдів. Особливо багато розводять овець та великої рогатої худоби. Недарма тут дуже розвинена шкіряна промисловість та виробництво бавовни.

Країна багата на корисні копалини. Тут розташоване знамените міднорудне Джезказганське родовище, є золото, олово, боксити та багато іншого. У великій кількості видобувають жовтий фосфор, свинець, мідь, цинк, кам’яне вугілля, кам’яну і калійну сіль. А на узбережжі Каспійського моря можна побачити нафтові вишки, бо країна володіє великими запасами нафти і продає її іншим державам, у тому числі й Україні.

Багаті природні ресурси сприяють розвитку промисловості. Провідними її галузями у Казахстані є кольорова і чорна металургія, хімічна промисловість, машинобудування, легка і харчова промисловість, нафтопереробка та виробництво будматеріалів. Звісно, що з таким потенціалом країна невдовзі може стати не тільки однією з найбільших, а й найвпливовіших держав Євразії.