Читать книгу Країни світу. Європа. Дитяча енциклопедія - Группа авторов - Страница 3

Серед багатьох країн світу Росії належить особливе місце завдяки низці факторів територіального, історичного та соціального характеру. По-перше, вона довгий час була і залишається найбільшою країною на планеті. По-друге, народ Росії, росіяни, складається з великої кількості різних національностей і народностей. По-третє, Росія була останньою імперією в історії людства, а також ініціатором проведення гігантського соціального експерименту з будівництва соціалізму і комунізму, що призвело до утворення супердержави тоталітарного типу. Під тиском цієї супердержави багато країн світу наслідували її приклад і довгий час перебували під впливом комуністичних ідей у рамках соціалістичного табору.

Перші літописні згадки про Москву відносяться до 1147 р. Саме в той час син Володимира Мономаха суздальський князь Юрій Долгорукий зустрівся у цьому невеличкому тоді містечку з чернігівським князем Святославом Ольговичем і влаштував на його честь пишний обід. Існує припущення, що Долгорукий силоміць захопив це містечко у боярина Кучки. У1156 р. за наказом князя тут була побудована дерев’яна фортеця, яка через 200 років одержала назву Кремль.

Російська державність, на думку багатьох учених, має витоки у Давньоруській державі (Київській Русі) зі столицею у Києві. У період найвищого розквіту, тобто на початку XI ст., вона займала величезну територію і простягалася від Балтійського, Чорного морів та Карпатських гір на заході аж до верхньої течії Волги та басейну Оки на сході. Але у 1132 р., внаслідок запеклої боротьби поміж князями, Київська Русь розпалася на окремі князівства. У ХІІІ ст. вони дуже потерпіли від монголо-татарської навали. Майже 250 років панували на руських землях монголо-татари. Нарешті у 1380 р. об’єднані війська руських князів подолали їх під час Куликовської битви. А в XIV–XVI ст. навколо невеликого містечка Москви склалася централізована держава Московія, що обіймала землі Північно-Східної та Північно-Західної Русі.

Московський Кремль

Поступово Московія, яку з часом почали називати Росією, збільшувала свою територію. У середині XVII ст. до її складу увійшла Україна. А перемога у Північній війні 1700–1721 рр. дала вихід до Балтійського моря. В результаті приєднання у XVI–XVIII ст. територій Півночі, Поволжя, Уралу, Сибіру, Далекого Сходу та входження до складу Росії багатьох народів утворилася багатонаціональна Російська імперія. До її складу увійшли Прибалтика, Правобережна Україна, Білорусія, частина Польщі, Бессарабія, Північний Кавказ, Середня Азія та Памір. Крім того, офіційними васалами Російської імперії були Бухарське і Хівинське ханства, а в 1914 р. під протекторат Росії було взято ще й Урянхайський край (сучасна Тува).

Наприкінці ХІХ ст. територія імперії сягала 22,4 млн км², а її населення нараховувало 128,2 млн. Його складали 100 народів, які відрізнялися один від одного мовою, релігією, культурою та звичаями. 57 % мешканців імперії не належало до російського народу. Втім, державною мовою вважалася тільки російська.

Російська імперія була монархією на чолі з імператором, який був наділений самодержавною владою. Корона переходила від батька до сина або до найближчого родича. Члени родини імператора складали імператорську фамілію.

Усе населення держави вважалося підданими Російської імперії. Чоловіки віком від 20 років повинні були присягати імператору. А всі піддані поділялися на 4 «состоянія»: дворянство, духовенство, міські та сільські пересічні мешканці, тобто «обивателі». До того ж місцеве населення Казахстану, Сибіру та інших районів офіційно вважалося «інородцями». Але у широкому вжитку ця назва розповсюдилася взагалі на всі неслов’янські народи імперії.

У 1861 р. було відмінено кріпосне право, яке оформилося в Росії ще наприкінці XVI–XVII ст. Це позитивно вплинуло на соціально-економічний розвиток держави. Втім, в країні вже сформувалися сили, які активно протистояли імперській владі. Серед різноманітних соціал-демократичних політичних угруповань, що діяли в Росії наприкінці ХІХ – початку ХХ ст., були і надто небезпечні терористи, які вели справжнє полювання на царя та деяких вищих чиновників. Ними було вбито імператора Олександра ІІ та міністра внутрішніх справ П. А. Столипіна.

У російсько-японській війні 1904–1905 рр. Росія зазнала нищівної поразки, що сприяло Революції 1905–1907 рр. А поразки в ході Першої світової війни призвели до Лютневої революції 1917 р., наслідками якої стало повалення імператорської влади. Але демократичні сили не спромоглися утримати владу. Через декілька місяців відбулися події, які дехто називає Жовтневою революцією, а дехто Жовтневим переворотом. Було проголошено владу Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів, але одночасно ліквідовувалися політичні партії. Внаслідок цього в країні вся влада перейшла до рук більшовиків – попередників Комуністичної партії Радянського Союзу (КПРС). Встановилася комуністична диктатура, діяльність якої, особливо у 20–30 рр. ХХ ст., принесла багато горя всім народам імперії, яку стали називати Союзом Радянських Соціалістичних Республік (СРСР). Особливо підступними діями цієї влади були сталінські репресії, примусова колективізація на селі та штучні голодомори на півдні Росії та в Україні. Це коштувало життя мільйонам ні в чому не винних громадян.

Декілька років після Жовтневої революції країна воювала на фронтах кривавої Громадянської війни і втратила Фінляндію, Польщу, частину України, Бессарабію та деякі інші західні території. Але після перемоги на фашистською Німеччиною у Другій світовій війні повернула собі частину з них.

Наприкінці 80-х років ХХ ст. керівництво КПРС проголосило «перебудову» та «гласність», спрямовані на демократизацію суспільства (з певними обмеженнями) з метою покращення політичного та економічного стану країни. Але у національних республіках більшість населення прагнула до незалежності і суверенітету. Не була винятком і Росія. 12 червня 1990 р. З’їзд народних депутатів прийняв Декларацію про державний суверенітет Російської Федерації. Від СРСР за декілька місяців від’єдналися всі республіки.

Сучасна Росія значно менша, ніж Російська імперія чи СРСР, але й у такому вигляді займає 11,5 % земного суходолу. Вона розташована у східній Європі та північній частині Азії і межує з Норвегією, Фінляндією, Естонією, Латвією, Литвою, Польщею, Білоруссю, Україною, Грузією, Азербайджаном, Монголією, Китайською Народною та Корейською Народно-Демократичною республіками і Південною Кореєю.

Країна займає величезну площу у 17 075,4 тис. км², з якої понад 2/3 належить до Азії. Вона простягається від Кавказу та гір Сибіру на півдні до Північного Льодовитого океану на півночі і від берегів Балтики на заході до Тихого океану на сході. Щоб перетнути її територію з півночі на південь, слід пройти відстань у 3 тис. км. А мандрівник, що подорожує із заходу на схід, має подолати 9 тис. км і змінити 11 часових поясів.

45 % території Росії займають ліси, 4 % води, 19 % оленячі пасовиська. Азагалом більше половини території країни досі не освоєна людьми.

За даними 2000 р., населення складає 148 млн чоловік. З них у містах – а в країні їх нараховується більше 1 тис. – мешкає 73 %. Росіяни у складі населення Росії за переписом 1989 р. мали питому вагу 81,5 %. Решту складає населення більш ніж 100 інших національностей. Серед них найбільшу частку мають татари (3,8 %) і українці (3,0 %). Офіційна мова на всій території федерації – російська, але всім народам країни Конституцією гарантується збереження рідної мови.

Більшість віруючих є православними християнами, але є й католики, лютерани, баптисти тощо. Багато також мусульман, буддистів, представників інших конфесій.

Росія – це демократична федеративна держава з республіканською формою правління і має офіційну назву Російська Федера ція. Її очолює президент. Він є гарантом Конституції країни, прав і свобод громадян, ви значає напрями внутрішньої та зовнішньої політики держави. Російські громадяни обирають його терміном на 4 роки.

За легендою, назва столиці Росії походить від річки Москва, на берегах якої вона була заснована. Але стосовно цього існує ще багато інших гіпотез. Приміром, кажуть, що у сиву давнину першим тут поселилося подружжя з іменами Мос і Ква. А ще назву міста пов’язують зі словами легендарного руського богатиря Іллі Муромця, який заповідав нащадкам, що треба «мощь ковать», тобто зміцнювати державу. Крім ріки Москви, у місті протікає ще понад 100 річок, але вони взяті в підземні труби.

Представницьким і законодавчим органом Росії є парламент. Тут його називають Федеральними Зборами. Цей парламент складається з двох палат: Ради Федерації і Державної Думи. А виконавчу владу здійснює Уряд Російської Федерації.

Знаменитий собор Василя Блаженного в Москві

Успенський собор у Владимирі (Московська обл.) належить до найвидатніших і найвідоміших пам’ятників давньоруської архітектури. Його заклали 8 квітня 1158 р. як головний храм Владимирського князівства. Біля його вівтаря були зведені на велике княжіння Олександр Невський та Дмитрій Донськой. Розписи храму належать геніальному іконописцю Андрію Рубльову і Данилі Чорному. Вони нічим не поступаються знаменитим фрескам Ватикану.

У складі Російської Федерації знаходиться 89 її суб’єктів, тобто 21 республіка, 49 областей, 10 автономних округів, 1 автономна область, 6 країв, два міста федерального значення – Москва та Санкт-Петербург. Уся територія Росії поділена на 7 федеральних округів, столицями яких є найкрупніші міста цих регіонів: Центральний (Москва), Південний (Ростов-на-Дону), Північно-Західний (Санкт-Петербург), Приволзький (Нижній Новгород), Уральський (Єкатеринбург), Сибірський (Новосибірськ), Далекосхідний (Хабаровськ). Кожний з них є адміністративно-територіальною одиницею, межі якої збігаються з економіко-географічним районуванням, що склалося історично. На чолі кожного федерального округу стоїть представник президента, якого він призначає.

Столицю Росії, Москву, колись називали «третім Римом». Московські царі вважали її всесвітнім політичним і церковним центром і проголосили себе нащадками римських та візантійських імператорів. За часи імперії місто поступилося столичного значення Санкт-Петербургу, але не втратило свєї ролі у національній свідомості росіян. У радянські часи Москва знов стала столицею і набула надзвичайної ваги у державі. В світі вона належить до числа так званих мегаполісів, тобто міст з багатомільйонним населенням. Столиця Росії займає площу в 1 тис. км². Тут живе понад 8 млн чоловік. Місто є одним з найважливіших політичних, промислових, наукових і культурних центрів світу. Воно розташоване у центрі європейської частини Російської Федерації між Окою та Волгою. Серцем Москви і найвідомішим у світі її архітектурним комплексом є Красна площа з Московським Кремлем, де знаходиться резиденція президента Росії.

Волга є найкрупнішою рікою Європи і символом Росії: така ж велична і безмежна, як російські рівнини. У сиву давнину її називали Ра, у Середньовіччі, коли на ній панували татаро-монголи, – Ітіль. До неї впадають майже 200 приток.

Здебільшого Росія розташована на землях Східноєвропейської рівнини та Західносибірської низовини. Між ними тягнеться пояс Уральських гір, які відділяють Європу від Азії. У європейській частині країни височать північні схили Кавказу, а на північному заході – вкриті льодом та снігом гори Хібіни. На схід від Уралу Західносибірську рівнину обмежують на півдні гори Південного Сибіру (Алтай, Саяни, гори Прибайкалля, Забайкалля та інші). Поміж річками Єнісей та Лена міститься Середньосибірське плоскогір’я, поміж Леною та Тихим океаном – хребти та нагір’я Північно-Східної Азії.

Каспійське море, або Каспій, колись називали Хвалинським морем. Насправді воно є озером, бо не має витоки до Світового океану. Його поповнюють великі ріки: Волга, Урал, Терек, Кура. Це найбільше у світі озеро займає площу 376 тис. км².

Російська Федерація у надрах своєї території має величезну кількість природних ресурсів: родовища нафти, природного газу, вугілля, залізних руд, апатитів, калійних солей, фосфоритів, кольорових руд, рідкісних і дорогоцінних металів, алмазів тощо. Найціннішою серед них є нафта. Щорічний її видобуток разом з газовим конденсатом складає 2,1 млн барелів[1]. Російську нафту видобувають на заході Сибіру та між Волгою і Уралом.

Клімат країни змінюється від морського на крайньому північному заході до різко континентального у Сибіру та мусонного на Далекому Сході і місцями є дуже суворим. В Якутії на Оймяконі розташований один з полюсів холоду Землі, де температури взимку падають до -72 °C. А в багатьох районах Сибіру та Далекого Сходу спостерігається вічна мерзлота. В цілому по країні середня температура січня складає від 0° до -50 °C, липня – від +1° до +25 °C. Кількість опадів становить від 150 до 2000 мм на рік.

Байкал є найглибшим із озер землі. До того ж це найдревніше з озер. Його вік складає 25 тис. років (друге за віком африканське озеро Танганьїка має лише 2 тис. років). Назва озера походить від якутського слова «байхал» – «велика глибока вода, море». А воїни Чингісхана називали його «Великою рікою без броду» і обійшли стороною, бо дуже шанували. Озеро містить 20 % світового запасу прісної води. Найбільша глибина складає 1620 м. Вода його унікальна, бо надзвичайно чиста. Тому тут живе понад 600 видів істот, які більше ніде не зустрічаються. До Байкалу впадає 336 річок, а витікає лише одна – стрімка і повноводна Ангара. Поступово озеро рухається на північний захід, а його площа щорічно збільшується на 3 га.

Різні кліматичні умови сприяють утворенню різних кліматичних зон, тому на теренах Росії (з півночі на південь) розташовані: арктична пустеля, тундрова, лісотундрова, лісова, лісостепова, степова зони і навіть напівпустеля (Прикаспійська низина).

У Росії протікає багато повноводних річок. Найкрупнішими серед них є Волга, Лена, Іртиш, Єнісей, Об, Амур.

Славиться Росія і надзвичайними озерами. Серед них є найбільші з європейських озер Онезьке та Ладозьке, знаменитий Байкал, Каспійське море та інші.

Нева

Досить багато уваги російська держава приділяє збереженню пам’яток природи. За даними 1998 р., тут нараховувалося 93 заповідники (близько 8 % від світової кількості) і 31 національний парк.

У 1941 р. радянський геолог Устинов знайшов на півострові Камчатка одну з найцікавіших пам’яток природи – Долину гейзерів. Тут у глибині похмурої ущелини тече дивовижна річка із прозеленкуватою водою. З-під каміння на схилах, з шипінням та гуркотом вириваються клуби пари (фумароли) і б’ють фонтани окропу (гейзери). В долині важко дихати, бо вологе повітря насичене сірководнем. Навколо річки лежить гаряче каміння, стоїть постійний шум, наче у кузні. Великих гейзерів у долині 12. Найбільші з них «Первісток» та «Велетень». Останній б’є до неба метрів на п’ятдесят, а його водяний стовп сягає 3,5 м у поперечнику. У гарячих джерелах можна варити яйця або картоплю. Але смак буде специфічним. Адже у воді дуже багато різноманітних солей, з яких на землі утворюються дивовижні відкладення у вигляді різних фігур. Іноді вони огортають рослини або предмети. Тоді утворюються вибагливі кам’яні природні статуетки.

Росія відома не тільки природними, але й історичними пам’ятниками, які привертають увагу численних зарубіжних туристів. Серед них найбільшою популярністю користуються ті, що пов’язані з православними святинями та православною церквою. Незважаючи на атеїстичну політику, яку протягом 70 років проводила радянська влада, їх у Росії збереглася досить велика кількість. У світі широко відомі собори та церкви Московського Кремля, архітектурні ансамблі Владимира та Суздаля, споруди Соловецького монастиря тощо.

Серед численних заповідних місць Росії одним з найцікавіших є заповідник під дивною назвою «Стовпи», який був утворений ще у 1925 р. Серед гірських сопок у тайзі, вкритих темно-зеленим пухнастим сибірським лісом, височать дивовижні гранітні скелі висотою до 100 м, які нагадують казкові істоти чи споруди. Недарма люди дали їм власні імена – «Бегемот», «Беркути», «Дід», «Бабка», «Онука», «Мітра», «Китайська стіна», «Левині ворота» тощо. Тут існує дуже своєрідний, притаманний лише цьому місцю вид спорту. Скелі приваблюють безліч скелелазів, тільки дуже незвичайних. Вони лазять на «стовпи» (так називають тутешні скелі) без будь-якого спорядження у гумових калошах або кросівках. Їм відомі секрети кожної скелі – ледве помітні заглиблення чи тріщинки, уступи, за які можна зачепитися і піднятися угору.

Росія є індустріально-аграрною країною, але у структурі національного доходу все ж таки більш ніж у 3 рази переважає промисловість. Вона складає 29 %, а сільське господарство – тільки 7 %. 72 % промислового виробництва зосереджено у європейській частині Росії, у тому числі на Уралі. Найбільш розвиненими є машинобудування, металургійна, хімічна, лісова і деревообробна, легка, текстильна, харчова промисловість. Сільське господарство зосереджено у Центрально-Чорноземному районі, Поволжі, на Північному Кавказі, Уралі та на півдні Західного Сибіру. Найбільш розповсюдженими культурами є пшениця, жито, картопля, цукровий буряк, соняшник, овочі та баштанні культури, а також льон. Росіяни розводять велику рогату худобу, свиней, овець, кіз, північних оленів, свійських птахів. Землеробство дає 39 % валової продукції сільського господарства, а тваринництво – 60 %.

Однією з найбільш шановних православних святинь є Нилова пустинь на острові Стовпний посеред озера Селігер. Її засновником був знаменитий святий православної церкви Нил Стовпенський. Влітку 1528 р. він прийшов на острів, бо чув уві сні голос, який велів йому жити саме тут. На острові святий прожив 27 років у постійних молитвах і стоячи, бо дав обітницю безперервного стояння. У 1591 р. сюди прийшов інший монах, Герман. Тут він побудував першу дерев’яну церкву і встановив хрест. Саме на цьому місці виріс багатий монастир, де до сьогодні зберігаються мощі Нила Стовпенського. Славиться монастир також багатьма архітектурними пам’ятниками, які допомагають збагнути дух православної російської традиції.

Грошовою одиницею країни є рубль, вартість якого дорівнює 100 копійкам. Це поняття виникло ще в XIII ст. у Новгороді. Так почали називати половину гривні – злитка срібла вагою приблизно 200 г.

Сучасна ферма

Зараз у Росії, так само, як в інших країнах, що входили до СРСР, спостерігаються болючі процеси перебудови економіки і її пристосування до ринкових умов. Деякий час здавалося, що величезна країна теж розпадеться на декілька територій, які утворять окремі держави. Але політичну й економічну кризу було подолано, і зараз немає сумнівів, що Росія залишиться найбільшою і однією з найвпливовіших держав світу.