Читать книгу Інформатика. Дитяча енциклопедія - Группа авторов - Страница 16

Знакова форма сприйняття, зберігання і передачі інформації означає використання якої-небудь мови. Мови поділяються на розмовні (природні) і формальні. Природні мови носять національний характер. Формальні мови частіше за все відносяться до спеціальної галузі людської діяльності (наприклад мова математики).

Код – правило для перетворення одного набору знаків в інший набір.

Кодуванням називається процес перетворення одного набору знаків в інший набір. Кодування – спосіб зберігання і передачі інформації, форма представлення її на носії.

Знак – це елемент кінцевої множини відмінних один від одного елементів. Знак разом з його змістом називають символом.

Набір знаків, у якому визначений їх порядок, називається алфавітом. Існує багато алфавітів:

• кирилиця (А, Б, В, …)

• алфавіт десятеричних цифр (0, 1, 2, … 9) та ін.

Є набори знаків, для яких немає якогось загальноприйнятого порядку:

• знаки азбуки Брайля (для сліпих);

• китайські ідеограми;

• знаки генетичного коду.

Важливе значення мають набори, що складаються лише з двох знаків:

• пара знаків (+, -);

• пара знаків «точка», «тире» (., – );

• пара цифр (0, 1).

Запис музики – це теж кодування.

В обчислювальній техніці в наш час широко використовується двійкове кодування з алфавітом (0,1). Найбільш поширеними кодами є ASCII (American standard code for information interchange – американський стандартний код для обміну інформацією) і КОІ-8 (код обміну інформацією довжиною 8 біт).

Для підтримки російського алфавіту застосовують два головних варіанти таблиці кодування символів – кодову таблицю 866 для операційної системи MSDOS і кодову таблицю 1251 для операційної системи Windows. Російські букви в цих кодуваннях розташовані на зовсім різних позиціях.

У сучасних комп’ютерах використовується двійкова форма подання даних, що містить лише дві цифри – 0і 1. Така форма дозволяє створювати досить прості технічні пристрої для представлення (кодування) і розпізнавання (дешифровки) інформації. Двійкове кодування вибрали для того, щоб максимально спростити конструкцію декодуючої машини, адже дешифратор повинен уміти розрізнювати лише два стани (наприклад, 1 – у колі є струм, 0 – струму в колі немає). Через це двійкова система і знайшла таке широке застосування.

Перша, або «нижня», половина таблиці ASCII (коди 0-126) містить розділові знаки, арабські цифри, символи латинського алфавіту. ASCII таблиця є загальновживаною в усьому світі. У кожній країні використовується своя «верхня» половина таблиці (коди 127–255, або «розширені» ASCII-коди), у якій знаходяться букви національних алфавітів і спеціальні символи.