Читать книгу Інформатика. Дитяча енциклопедія - Группа авторов - Страница 2

Ви чули коли-небудь, що ми живемо не в одному світі, а в кількох паралельних? Якщо чули, то напевне вважаєте, що питання паралельності світів може турбувати філософів, людей, які цікавляться релігією чи магією. Або взагалі все це вигадки фантастів. Але давайте разом спробуємо порахувати. Ми втомилися після важкого дня і лягли відпочивати. І важко сказати, що при цьому залишились у цьому світі, бо закони сну зовсім відрізняються від звичних нам законів. Отже, сон – це перший паралельний світ у нашому житті. Ми прокидаємося, збираємося до школи. Разом з тим бажаємо доброго ранку родичам, питаємо, що буде на сніданок і коли батьки повернуться з роботи ввечері. І це світ спілкування, другий світ. У школі ми опиняємося у світі навчання. А потім? Світи книг і фільмів. Світ, у якому немає нічого важливішого, ніж перемога в спортивних змаганнях. І ще, ще, ще…

Історики й економісти розрізняють три типи суспільства: аграрне, індустріальне, постіндустріальне (інформаційне). Визначальними в аграрному суспільстві були відносини в сільському господарстві, пов’язані з користуванням і володінням землею. Індустріальне суспільство визначається рівнем розвитку промисловості, її технічною базою. В інформаційному суспільстві більшість людей, що працюють, зайняті створенням, зберіганням, переробкою, продажем, обміном інформацією.

Матеріальний, фізичний світ вивчає багато наук. Вони називаються природничими науками. А який світ вивчає інформатика? Це світ інформації.

Інформація відіграє величезну роль у житті людей з давніх-давен. Генетичну інформацію можуть передавати навіть найпростіші живі істоти – бактерії. Більшість звірів, виховуючи малюків, навчають їх, як вижити в навколишньому середовищі. І значить, теж передають їм інформацію.

Здається, інформація оточує нас з усіх боків. Звуки, запахи, зорові образи, те, що ми відчуваємо шкірою. Чи є все це інформацією? Наш мозок переробляє величезні обсяги даних найчастіше непомітно, відбираючи тільки те, що цікавить нас у цю мить. І якщо температура – це інформація, то де ж знаходиться межа між матеріальним та інформаційним світами? Що ж тоді ми називаємо інформацією?

Знайти універсальне визначення інформації намагалися вчені-філософи. Інформація – це визначення змісту, отриманого із зовнішнього світу (Вінер); це комутація, зв’язок (Шеннон); обмеження різноманітності (Ешбі); оригінальність, міра складності (Моль); вірогідність вибору (Майлз Мартін).

Поняття «інформація» (лат. informatio – відомості, роз’яснення, виклад) дуже широке і багатостороннє, тому воно має цілий ряд визначень і синонімів. На даний момент найбільш широко розповсюджена думка, що універсального критерію, є тому й універсального визначення інформації не існує. Інформація визначається в першу чергу метою роботи системи. З цієї точки зору можна сказати, що інформацією є всі відомості про об’єкт, корисні «приймачу» (тобто людині, колективу або системі) для вирішення завдання чи досягнення мети. Якщо якісь відомості не потрібні, вони є «шумом», а не інформацією. Якщо ж ці відомості сприяють прийняттю помилкового рішення, то вони є дезінформацією.

Отже, відповідь на питання, чи є температура інформацією, така. Коли ми збираємося гуляти і простягаємо руку за вікно, щоб відчути, чи холодно там, – це інформація. А коли посеред улюбленої передачі починають передавати новини і прогноз погоди – це шум. А ось у прогнозі, якого ви чекали, на вихідні передали сонечко. Ви пішли гуляти з друзями і змокли під час несподіваної зливи. Це якраз дезінформація. А ще температура – це така фізична величина.

В наш час люди знайшли ще одне визначення. Інформація – це товар. Інформація – це гроші.

Вінстон Черчілль під час Другої світової війни сказав: «Хто володіє інформацією, той володіє світом». А колишній боєць спецназу SAS Енді Мак-Наб у своєму бестселері «Bravo Two Zero» писав: «Найкраща зброя – не артилерія або винищувачі, а інформація».

Справді, сьогодні будь-яка інформація може мати свою ціну. Газети продають інформацію читачам. Промислові шпигуни продають формули чи креслення, які теж є інформацією. Якщо знати, скільки завтра будуть коштувати акції різних компаній, то можна заробити на біржі завдяки інформації.

Звідки ж узяти потрібну інформацію? Колись, дуже-дуже давно, інформацію передавали з уст в уста. Тільки так, від старших до молодших передавався накопичений досвід. Потім люди винайшли письмо. Але варто зауважити: те, що люди записували з давніх-давен і записують дотепер, не є власне інформацією. Записують дані. На відміну від інформації, дані – це зареєстровані на будь-яких носіях відомості про об’єкт (реальний чи вигаданий). Ці відомості є даними незалежно від того, чи потрібні вони якомусь «приймачу», чи прочитав їх хтось. Тому дані є лише потенційною інформацією. Інформацією вони стають тільки після того, як потрапили до «приймача».

Текст фіксували на глиняних та дерев’яних дощечках, телячій шкірі, цеглинах, папірусі, аж поки не було винайдено папір. З нього можна було робити книги порівняно невеликого розміру, адже та кількість інформації, що повинна була зберігатися, уже не вміщувалася на кількох цеглинах чи камінцях. Тому багато століть більшість даних, накопичених людством, містилося в книгах. І навіть люди XX століття для здобуття потрібної інформації в першу чергу користувалися книгами. Наступним кроком у розповсюдженні та зберіганні інформації було винайдення друкарства, адже стало можливим досить швидко робити багато примірників якоїсь книги, проспекту тощо. Так на тривалий час вивішилась проблема копіювання інформації, але це не вирішило питання надійності її зберігання. Папір виявився дуже чутливим до вологи та тепла, саме тому у багатьох книгосховищах невисока температура і низька вологість. Так книги довше зберігаються. Ще книги досить дорогі, крім того, зі зростанням кількості даних навіть вони займають багато місця. Великі бібліотеки потребують складного обслуговування. Знайти потрібну інформацію серед кількох тисяч книг, навіть маючи каталог, буває досить важко.

Каталог (грец. katalogos – список) – перелік будь-яких предметів (книг, експонатів, товарів), складений у визначеному порядку.

Великий енциклопедичний словник

Напевно, учителі давали вам таке домашнє завдання, як реферат. Навіщо? А саме тому, щоб навчити добувати потрібну інформацію. І ще десятиліття назад реферати писали так: спочатку відшукати у каталозі необхідну літературу, потім прочитати її, виписуючи необхідні відомості, і тільки після цього можна було приступити до їх упорядкування і написання реферату. Потрібно було по кілька годин просиджувати в бібліотеці, передивляючись книги і вишукуючи крихти інформації серед сотень чи навіть тисяч сторінок даних.

Зараз робота з пошуку інформації значно спростилася. І все це завдяки комп’ютерам. Сучасний комп’ютер може замінити величезну бібліотеку. А якщо він підключений до всесвітньої мережі Інтернет, то допоможе нам отримати майже будь-яку несекретну інформацію. Треба тільки вміти шукати. Саме тому багато бібліотек у всьому світі зараз має не тільки полиці з книгами, а й столи, на яких стоять підключені до Інтернету комп’ютери. Отже, комп’ютери значно спростили, здешевили і прискорили процес пошуку інформації.

Для того щоб інформація сприяла прийняттю на її основі правильних рішень, вона повинна відповідати таким вимогам: достовірність, повнота, актуальність (своєчасність). Іноді до цього списку додають також корисність і зрозумілість, але це скоріше входить до визначення самого поняття «інформація».

Всяка устаткована бібліотека повинна мати три каталоги: каталог придбань, алфавітний і систематичний, кожен з цих каталогів повинен задовольняти усі вимоги бібліографії, а останні два повинні ще давати вказівки на місцезнаходження даної книги в бібліотеці. Загальноприйнята, завдяки практичним зручностям, система рухливих карткових каталогів: про кожну книгу всі необхідні відомості виписуються на окремій картці; картки розташовуються в бажаному порядку і зберігаються в особливих шухлядах.

Енциклопедія Брокгауза й Ефрона

Слід звернути увагу на таку властивість інформації, як достовірність. Недостовірна інформація не обов’язково буде помилковою, але дуже важко сказати, чи можна користуватися нею для прийняття рішень. Найчастіше не можна казати, що якась інформація є цілком достовірною. Правильніше було б визначати ступінь достовірності. Те саме можна сказати й про повноту інформації.

Існує легенда. Кілька незрячих людей вирішили дізнатися, який із себе слон. Один помацав хобот і сказав: «Слон схожий на велику мотузку». Другий підійшов до слона збоку, доторкнувся до нього і вирішив, що слон схожий на стіну. Третій обмацав ноги слона і зробив висновок, що слон схожий на стовпи. Ще довго вони сперечалися, а все тому, що жоден з них не володів інформацією в повному обсязі і робив невірні висновки.

Одного разу на берег маленького міста викинуло поштову сумку. Трішки розмоклі листи потрапили до родини, де їх читали й перечитували так часто, що хлопчик запам’ятав кожне слово: «Шановна Маріє Василівно! Спішу повідомити вам, що Іван Львович живий і здоровий…» Видатний початок «Двох капітанів» Веніаміна Каверіна. Загублені листи таки дійшли до адресата, і на шляху їхньому були нові зустрічі, любов, зрада і викриття.

Ще одне важливе питання вирішили сучасні засоби зв’язку. Це питання своєчасності, «свіжості» інформації. Уявіть собі світ, у якому немає ані телефонів, ані факсів, навіть телеграфу. І єдина можливість передати інформацію – відправити гінця. Або організувати спеціальну службу передачі письмових повідомлень – пошту. Але такий спосіб є дуже ненадійним. Листи губляться, плутаються, гінці можуть не дійти до місця призначення. Відомі випадки, коли лист знаходив свого адресата через кілька десятиліть, навіть після його смерті.

Зрозуміло, що зміст таких листів може зовсім не відповідати дійсності. Наприклад, під час війни. Із штабу через відсутність зв’язку відправляють гінця з наказом роті відійти на північ. Майор, командир роти, отримує цей наказ тільки через три години. За цей час іти на північ уже не потрібно, але ні гонець, ні майор цього не знають. Так через «несвіжість» інформації можна навіть програти битву. Своєчасність важлива також і в інших сферах життя, надто в бізнесі.

Найбільша з відомих швидкостей – швидкість світла – не є безкінечно великою. Вона становить приблизно 300 000 км/с. На землі ми не відчуваємо затримки при передачі повідомлення з такою швидкістю. Але щоб сигнали із Землі дійшли до Марса, знадобиться близько 4 хвилин. І це за умови, що Марс знаходиться в найближчому до Землі положенні.

Тепер швидкість передачі інформації збільшилася майже до миттєвої. За допомогою телефону можна говорити з людиною, яка знаходиться за багато кілометрів від нас, так, ніби ми стоїмо поряд.

За допомогою телеграфу можна швидко передавати на великі відстані письмову інформацію. За допомогою телефону – звукову. Факс дозволив передавати зображення. А комп’ютер, підключений до Інтернету, може передати на інший комп’ютер будь-яку інформацію, причому простіше і в більших обсягах. З появою цифрових камер усе популярнішими стають відеоконференції. Люди в різних містах можуть не тільки чути своїх співрозмовників, але й бачити їх на екрані монітора. У той же час маленька нескладна й недорога камера передає їх зображення на монітори інших. Це значно швидше, простіше й дешевше, ніж їздити по всьому світу. І приємніше, ніж домовлятися просто по телефону. Бо багато людей хочуть бачити своїх співрозмовників, особливо під час проведення важливих переговорів.

Ще одна послуга, яка активно почала розвиватися з появою Інтернету, – так зване дистанційне навчання. Воно схоже на відеоконференцію, тобто учні та викладачі можуть знаходитися в різних місцях, але бачити й чути одне одного за допомогою комп’ютера. Аурок проходить майже так само, як у звичайній школі, бо ми не тільки бачимо лекцію, записану вчителем, а можемо ставити запитання і отримувати на них відповіді.