Читать книгу Мантра-омана - Группа авторов - Страница 19

Ти навряд чи змогла б сказати (якби хто спитав), де і скільки ти їздила тієї ночі на своїй «мікрі». Час і простір змішалися в одне ціле, самотні вулиці перетворилися на суцільну одну, та тобі, якщо чесно, було вже добренько байдуже. До тями ти прийшла лише на коротку мить, за інерцією пригальмувавши на світлофорі безлюдного перехрестя.

– Ти часом не заблукала? – Дверцята «мікри» відчиняються, і на пасажирське сидіння поряд з тобою всідається той самий…