Читать книгу Голова Якова - Любко Дереш - Страница 28

Розплющивши очі знову в себе в ліжку, він застогнав. Три з половиною пали сімені, двадцять пал крові, дванадцять пал жиру, десять пал кісткового мозку, сто пал плоті, десять пал жовчі, двадцять пал слизу і стільки ж вітру, триста шістдесят пал кісток і стільки ж сухожилків. Тридцять з половиною мільйонів волосин. Це твоє тіло. І воно досі дихає. Нумо ж, уставай. Ще один шанс на чудо.

Він піднявся і почав наспівувати арію.

У домі було тихо.

Унизу чути було, як брат готує собі каву.

Дім зяяв життєвим простором, у якому бракувало батька. На спорожнілих місцях уява творила фантоми. Природа не терпить порожнечі, тому що впізнає у ній саму себе.