Читать книгу Голова Якова - Любко Дереш - Страница 35

Підтримуючи неперервність, я здійснюю благо. Я заварюю каву, і я спокійний. Я не думаю про червоні троянди крові на білій сорочці, не думаю про дітовбивства і занедбаність безсмертної душі, я знаю, що, підтримуючи неперервність, я здійснюю благо.

– Ти в порядку? – спитав у кухні брат. – Блідий, як гриб.

– Погано спав, – озвався Яків, не відриваючи погляду від кавника. Кава от-от мала підбігти.

Яків п’є каву і мріє про фламандське Відродження. За вікном сіріє ранок. Чути, як у полях кричить дика гуска.