Читать книгу Голова Якова - Любко Дереш - Страница 40

Всі вісім місяців він лежав, затримавши дихання.

На думках про майбутнє він повісив замок. Усілякі контакти з минулим відсік. Не брав слухавки на невідомий номер. Не користувався і-мейлом. Заліг на дно.

І однаково його знайшли. І не важливо, хто здав – чи ворони натріскотіли, чи сови напугукали, чи його продали їжаки з лісів довкола батькової хати. Вони прийшли і спитали: чи бачив хто? І їм показали.

Його вистежили. Його викликають на килим.