Читать книгу Відверта розмова про жіноче здоров’я. Просто про головне - Наталія Лелюх - Страница 11

– Зайчик тут не пробігав?

– Такий біленький?

– Ага, біленький.

– Із хвостиком?

– Так-так! З таким маленьким пухнастим хвостиком!

– Ні… не пробігав…

Нічого не нагадує? А в мене прямо перед очима звична картинка й у вухах чи то галюцинації, то чи відгомони чергового прийому: «Все, що ви мені призначили, не допомогло!», «Знову пече та свербить!», «Як тільки без презерватива – у мене все горить вогнем, а в нього червоні цятки і свербить!», «Лікарю, останній курс антибіотиків закінчився два тижні тому, і знову все повернулося!»

Дивлюся: почервоніло, потріскалось і білі виділення – ну кандидоз же!

А в аналізах – ніякого зайчика! Ніякої очікуваної кандиди.

А тепер, щоб зрозуміти, що це за звір, трохи поговоримо про ланцюжок харчування.

Зайчик не полізе жити в Гімалаї, незважаючи на неймовірний краєвид із нори, кріотерапію і дзен на світанку. Зайчик житиме там, де є морквина у відносно вільному доступі цілий рік (під морквою розуміємо всі їстівні для зайчика ресурси) і в повітрі достатньо кисню, щоб вушка не в’янули. Тобто для життя істоти, яка вже збагнула дзен, потрібно дуже мало: сприятливе середовище проживання, ресурси для харчування і мінімум ворогів…

На щастя, ми достовірно знаємо, що зайчики в піхві не живуть. «Ху-ух! – полегшено зітхнете ви. – Так воно якось спокійніше». Але! Там живуть інші друзяки, і саме в піхві в них – середовище проживання (ресурси, вороги, в тому числі й господиня піхви). Життя у мешканців піхви неспокійне, тому що екосистема відкрита, підвладна коливанням гормонального рівня, з постійним ризиком колонізації з близького й далекого «зарубіжжя» (анатомічне розташування, гігієна та її норми, оральний секс і анальні розваги без презерватива). Тому багато століть ці мешканці вчилися жити, виживати і створювати захист і комфорт. Щоправда, в останні сто років вони явно не встигають за парфумерними трендами і порнографічною модою. Але зараз не про це. На щастя.

Зараз – про ті правила, які багато століть формувалися в екосистемі з назвою вагінальний мікробіом.

Перш за все, якщо не зайці, то хто? Так ось, у жінок репродуктивного віку основними мешканцями (до 95 %) екосистеми є лактобактерії. На сьогодні їх вивчено вже 20 видів (і це ще не все!), але достовірно відомо, що в екосистемах різних жінок присутній і домінує лише один із підвидів – L. crispatus, L. jensenii, L. gasseri або L. iners. І хоча всі вони мають одне ім’я – лактобактерія, але через прізвище в них різні можливості в цьому житті (погодьтеся, дітки з прізвищами Рабинович, Іванов, Ярош і Обама, навіть навчаючись в одній школі, підуть у різні університети).

Усі лактобактерії за мільйони років життя у піхвах жінок (оце так доля!) навчилися робити таке: збирати врожай морквочки і робити з продуктів своєї життєдіяльності пастки для вовків.

Перекладаємо метафору мовою біології: лактобактерії харчуються глікогеном, котрий росте в клітинах епітелію піхви при своєчасному підживленні естрогенами. Про це ми детально поговорили в попередньому розділі.

Щоб лактобактерії дотримувалися розумного раціону й не зжерли увесь глікоген одразу, щоб у них не виникло бажання напасти та розграбувати засіки (епітелій), – вони, засіки, захищені слизом, який продукує шийка матки під дією тих же естрогенів.

Їжа в організмі лактобактерій перетворюється на відходи, що викидаються в навколишнє середовище: молочна кислота, перекис водню і лізоцим. Увесь цей коктейль робить уміст піхви відносно кислим з pH 4–4,5, і це не дає розмножуватися сапрофітам або умовно-патогенним бактеріям та не пускає в екосистему патогенних завойовників. Знову ж, слиз попереджує пошкодження епітелію кислим розчином середовища.