Читать книгу Відверта розмова про жіноче здоров’я. Просто про головне - Наталія Лелюх - Страница 3

А тепер поговоримо про кількість і комбінаторність медичних препаратів у схемі лікування (особливості її оформлення і відмінні ознаки від «не-схеми не-лікування» ми обговорили раніше).

Отже, у вас:

1. Є чіткий, установлений фахівцем (без знака питання), зрозумілий вам медичний діагноз.

2. Є оформлена за обговореними раніше особливими прикметами «схема лікування».

3. Є АМБУЛАТОРНЕ призначення, відповідно до якого вам слід приймати (колоти, капати, вставляти й запихати) медичні препарати самостійно вдома.

Можливо, вам не передбачений лікарняний і, приймаючи всі ці препарати, ви маєте ходити на роботу, керувати автомобілем, літати літаком, брати участь у зборах (п’ятихвилинках, мозкових штурмах, виставках, презентаціях), сидіти за монітором, рахувати чотиризначні числа в умі й так далі.

Додатково до всього деяким після роботи належить відвідати два-три обов’язкових днів народження з аперитивом, як і раніше, необхідно бувати у спортклубі, на тренуваннях по аква-фітнесу або на заняттях йогою тощо. І це нормально, адже ваше звичне життя після встановлення діагнозу не змінилося, вас від нього ніхто не відлучав суворим приписом постільного режиму.

Але в схемі лікування – раптом! – вісім препаратів. ВІСІМ! Існують варіанти від двох до шістнадцяти, хоча мені доводилося бачити схеми амбулаторного лікування значно крутіші.

Кожен із препаратів має свій час уведення, правила прийому (до чи після їди, кожні 4–6 годин, запивати кислим морсом або приймати в краплях на цукор тощо). Задовбетесь відпрошуватися у шефа зі зборів, замучитеся дотримуватися рекомендацій або просто замахаєтесь лікуватися!

Пам’ятайте: кожен препарат має свої побічні ефекти, які в комплексі можуть дати такий коктейль, що ні про мозковий штурм, ні про політ на конференцію в Шрі-Ланку не може бути й мови. Пронос – він і в Африці пронос.

До того ж кожен має ризик алергії, а при кількості ліків із восьми (а то й шістнадцяти) пунктів ризик збільшується у вісім (або шістнадцять!) разів.

Нарешті, найстрашніша медична таємниця (вибачте, колеги): НІХТО і НІКОЛИ науковим способом із дотриманням усіх статистичних норм і правил НЕ ДОСЛІДЖУВАВ взаємодію цих ВОСЬМИ препаратів у вашому організмі. Про ШІСТНАДЦЯТЬ я взагалі скромно й очманіло мовчу.

«Що ж робити? – вигукне здивований читач. – Зовсім не лікуватися?»

Поради бувалого:

1. Якщо в схемі більш ніж три препарати, спробуйте обережно запитати в лікаря: «А може, в стаціонар?» Якщо в схемі понад десять препаратів, варто ввічливо поцікавитися: «Лікарю, а може, все-таки в реанімацію?»

2. Якщо вам, крім препаратів, які безпосередньо впливають на ваше захворювання (а їх в амбулаторній схемі має бути не більш ніж 2–3), призначають так звані препарати «для печінки», «для підтримки кишківника» і ще жахливіше – «для імунітету», все ж спробуйте з’ясувати: чим саме буде угроблено вашу печінку? Ви ж ще й вихлопними газами дихайте дорогою на роботу, і їжу різну, в тому числі з «Макдоналдсу», їсте. Чому від лікування має постраждати кишківник? І найважливіше: а що такого непоправного трапиться з вашим імунітетом, що його доведеться рятувати? Раз так, то, може, в стаціонар? Де за показниками печінки, кишківника і (о жах!) за спаплюженим імунітетом щодня стежитимуть спеціально навчені люди, озброєні спеціально придуманими для цього аналізами.

3. Зрозумійте для себе – чи зручна для вас із вашим ритмом життя і роботи рекомендована схема, і якщо точно й однозначно НІ, то спробуйте обрати разом із лікарем альтернативне рішення, якого вам буде зручно дотримуватися вдома (на роботі, в іншій країні).