Читать книгу Відверта розмова про жіноче здоров’я. Просто про головне - Наталія Лелюх - Страница 9

Частина друга
Правда про нормальну мікрофлору
Розділ 1
Мікрофлора та патріотизм

Оглавление

А головне в патріотизмі що? Правильно, наявність Вітчизни, до якої відчуваєш любов. І якщо людина, як прийнято вважати, цю саму Вітчизну не вибирає, і тут уже – як пощастить, то мікроорганізми більш прискіпливі в питанні постійної прописки. Їм абищо не потрібно, їм треба, щоб клімат підходив, шашличок було де підсмажити й на роботу близько, а не на трьох маршрутках із пересадкою. Однак після видання ордера на заселення організму бактерії обживають вільний і готовий для життя простір протягом дуже короткого часу (рахунок іде навіть не на дні).

Звідки починається Вітчизна?

Уявіть, що ви катапультувалися із захопленої сірим слизом космічної станції і, дістаючи з глибин свідомості пристойні слова, мчите на незнайому й абсолютно чужу планету. Там, на цій планеті, збираючи уламки кисневого балона та клапті скафандра, ви розумієте, що дихати можна, від води проносу немає, а ось та волохата гидота – їстівна, якщо поголити її загостреним каменем. Зрештою ви назвете цю планету своїм будинком, космос принесе вам людську самицю в ще одній рятувальній капсулі, і ви станете жити-поживати, освоювати простори, плодити дітей і складати легенди…

Приблизно те саме відбувається і з нашим тілом. У момент народження і в перші години після нього дитина піддається катапультуванню мільйонів невидимих капсул. І дуже важливо, хто потрапить першим, хто заселить щедрі простори й стане господарем.

Найбільш важливими джерелами переселенців є:

– флора статевих шляхів мами (це мегаважливо! Не зупинятимусь детально, оскільки ця тема гідна окремої розмови, але зазначений ресурс треба підкреслити шістьма, ні, вісьмома жирними лініями, намальованими червоним маркером);

– флора шкіри мами, до якої притуляється дитина після народження (якщо їй пощастило і її відразу після народження поклали на маму, а не потягли зважувати, міряти і капати в очі щось їдке);

– флора шкіри соска й молозива, яка першою повинна потрапити всередину (ПЕРШОЮ!);

– флора того місця, де відбувалися пологи. І ось тут – увага! – важливо зрозуміти, що бактерії розмножуються швидше нас. Набагато швидше. І ще швидше вони вміють передавати всі корисні мутації-надбання своїм онукам, правнукам і більш далеким претендентам на місце біля 44-го сантиметра тонкого кишківника, ліворуч від лімфовузла. Бактерії, які живуть у лікарняних палатах, пологових залах, операційних, – це монстри, які вижили в багаторічній боротьбі з тоннами антисептиків і роками опромінення ультрафіолетом. Вони в будь-якому разі там живуть і в будь-якому разі потраплять до новонародженого. За умови найгіршого розвитку подій вони потраплять першими й встигнуть створити свій клан – на шкірі, на слизових, у легенях, у кишківнику. І все. Далі – непримиренна боротьба монстрів із маминою флорою і флорою рідного дому; потім – колонізація монстрами ключових точок; після цього – побічні реакції на хімічний та фізичний склад середовища навколо й усередині організму.


Я в жодному разі не виступаю за пологи в полі або за те, щоб протирати ліжко Рахманова особливо брудними ганчірками. Я про пальму першості: шкіра і слизова мами, поцілунки тата й мамине молозиво. І не варто в пологовому залі смачно мазати йодом піхву жінки з антисептичних міркувань! Тому що монстрам на йод наплювати, а нормальна флора після такого не потрапить на планету вчасно.

Хто-хто в теремі живе?

«Теремом» сором’язливо називатимемо екосистему піхви.

Під час народженні піхва дівчинки заселяється флорою з тих же джерел: шкіра і слизові мами, власний кишківник, який теж активно колонізує, і навколишнє середовище. У перші місяці за рахунок маминої флори й невеликого рівня маминих естрогенів у піхві дівчинки можна виявити так звану лактопродукувальну флору (бактерії, які в результаті життєдіяльності виробляють молочну кислоту й перекис водню). Потім, аж до початку активного статевого дозрівання, головними мешканцями «хатинки» стають групи бактерій, схожих із нормальною кишковою флорою. Тобто, якщо в дівчинки взяти бакпосів виділень, то виросте – о жах! – кишкова паличка й ентерокок. І – о жах! – це нормально! І жодними кефірами дитину підмивати не потрібно, і годувати симбітером не обов’язково. Чи не приживеться! Тому що для життя потрібна їжа, а поки в дівчинки немає власних естрогенів (тобто поки в неї не почалися менструації), з харчуванням для лактобактерій погано.

Як тільки слизова починає насичуватися естрогенами, у клітинах епітелію з’являється глікоген – це як мережа ресторанів швидкого харчування. Вони випікають глікогенові «сендвічі», необхідні для розмноження лактопродукувальної флори. А що українцеві добре, те французові – гострий панкреатит; тому, наминаючи глікоген, потрібна флора розмножується, а та, що була раніше, йде шукати свої дієтичні продукти.

Завдяки досягненням генетики вчені отримали можливість більш детально дослідити склад флори в екосистемі жіночого піхви. І виявилося, що палички Додерлейна, які з ентузіазмом описані цим ученим і дістали в спадок від нього прізвище, не такі вже всі однакові та не ідеально уживаються на планеті з назвою Жінка.

Уже описано близько 20 видів самих лише лактобактерій, не рахуючи кількох різновидів біфідобактерій і пропіоновокислих бактерій. Усі вони є основними охоронцями крихкої екосистеми піхви, оскільки саме вони створюють «атмосферу». Вони їдять прямо з печі глікогенові «гамбургери», після чого виробляють (не питайте, як називаються виділення у бактерій) молочну кислоту й перекис водню. Тим самим створюється слабокисле антисептичне середовище, в якому хороші живуть, не дуже хороші – якось існують, а погані дохнуть на підступах до кордонів. Тобто лактобактерії – справжні патріоти своєї Батьківщини.

Давайте знайомитися. Перший представник (мал. 2.2) – лактобактерія з іноземним прізвищем Кріспатус, яка виявляється у 32 % обстежених жінок, і саме її присутність свідчить про те, що в панянки все чудово і ніякі спринцювання їй не тільки не потрібні, а й категорично шкідливі. Навіщо спринцювати, якщо там і так перекис і молочна кислота?


А ось портрет ще одного жителя, але з іншим прізвищем – Інерс (мал. 2.3). Начебто теж лактобактерія, живе там же, із задоволенням їсть глікогенові «пиріжки», але відерця з корисними у неї немає, і якщо пиріжки не спеклись або зачерствіли, то вона і «супчику» гліцеринового посьорбати може, не горда!


У чому принципова різниця між цими бактеріями? Обидві лакто-, обидві створюють середовище, обидві корисні. Але в тій, що з прізвищем Інерс, патріотизму замало. Він є, але якийсь ненадійний і його замало.

Справа в тому, що і Кріспатус, і Женсені, і Гассері (є ще й такі прізвища) за своєю вдачею лідери. В одній окремо взятій Батьківщині (читай – жінці) може бути тільки один лідер. Так би мовити, у вас свій король і радійте, а ми в іншій Батьківщині (читай – жінці) створимо своє королівство і свої монарші закони пропишемо, щоб не кортіло порушувати патріотизм. А ця сама Інерс – вона така тиха й невидима при іншому лідері, й уживається, і навіть надкушені глікогенові «пиріжки» за ним доїдає: мовляв, ми тут не місцеві, нам би ніч протриматися, і ми багато не просимо, ми вам навіть трошки виробимо перекису (всього 5 %, у порівнянні з 95 % у Кріспатус). І день, і два, і три роки живе Інерс у тіні основного лідера. Але щойно лідер з якоїсь причини гине, або не виробляє потомства, або глікогеновими «пиріжками» вчасно не наїдається, тому що борошно з естрогенів закінчилося, – ось тут і настає зоряний час Інерс. Сама по собі ця лактобактерія виробляє мало антисептика, і середовище в піхві швидко залужнюється. А в лужному середовищі, закушуючи гліцериновим «супом» (продукт розпаду клітин епітелію і захисного слизу), Інерс починає виробляти речовину цитолізин – таку собі отруту для клітин вагінального епітелію. Клітини масово гинуть, тим самим збільшуючи субстрат для гліцеринового «супу», і ще більше змінюють рН середовища в бік лужного.

А в цьому лужному середовищі, як мухи в гної, починають розмножуватися ті, хто в нормі присутні в мінімальних кількостях і ховаються по кутках. А тут новий король Інерс їм усе дозволив! Узагалі ні на грам не патріотичні анаеробні бактерії створюють новий світ із новими законами. А Батьківщина (читай – жінка) відразу це відчуває у вигляді дискомфорту, виділень із неприємним тухлим запахом і незвичайним кольором.

Ось вони, ці вагінальні «провокатори»: Атопобіум (мал. 2.4), Гарднерелла (мал. 2.5) та інші, інші…



Лікарі називають зміну середовища (в бік лужного) бактеріальним вагінозом, або по-простому – дисбіозом. Але ми ж з вами тепер знаємо, що це захоплення влади непатріотичними елементами й мародерство з руйнуванням усіх глікогенових «пиріжкових»…

Відверта розмова про жіноче здоров’я. Просто про головне

Подняться наверх