Читать книгу Відверта розмова про жіноче здоров’я. Просто про головне - Наталія Лелюх - Страница 2

Отже, якщо ви прийшли до лікаря і вам, не дай Боже, поставили якийсь діагноз, то лікар начебто має вас полікувати – пігулками, уколами або їх комбінацією, а може, й операцію призначити.

Але раптом вам пощастило: оперувати не потрібно, у стаціонар на ліжко з баландою іти не обов’язково, можете вилікуватися вдома («ура!»). І при цьому навіть ходити на роботу («ура!» не для всіх).

І ось, залежно від діагнозу, лікар виписує вам «схему лікування». Це такий документ, який може бути «надряпаний» на зворотному боці рецепта або бухгалтерського документа, на шматку паперу, на половинці аркуша А4 з непевними плямами, на аркуші з логотипом клініки, до якої ви звернулися, і так далі (мені траплялися найрізноманітніші варіанти).

Так ось, ЦЕ не може гордо зватися «схемою лікування», це просто аркуш паперу з нерозбірливо написаним текстом, імовірно, медичного характеру.

Дорогі мої раптово захворілі! Такий папірець може мати юридичну і ЛІКУВАЛЬНУ силу тільки за наявності на ній:

1. Прізвища, імені та по батькові пацієнта (для некокетливих – і року народження).

2. Діагнозу, написаного розбірливо й читабельно!

3. Дати початку терапії.

4. Назви препаратів (читабельно) з дозуванням, кратністю прийому й зазначенням, куди засовувати (тут у лікарів може розігратися фантазія, але це нормально).

5. Дати наступного візиту (за необхідності).

6. І головне – прізвища, імені та по батькові ЛІКАРЯ, його підпису й печатки.

ТІЛЬКИ ЗА НАЯВНОСТІ всіх цих складових ви можете вважати, що отримали «схему лікування», а не фантазію на тему діагнозу. І тільки цей документ допоможе вам у спірних ситуаціях відстояти свої права.

Нагадаю: я дипломований лікар із чинним сертифікатом і викладаю тут тільки власну думку та особисті спостереження, проте спираюся на наявні норми адміністративного права і кримінального кодексу.