Читать книгу Великий сімейний юридичний довідник у питаннях і відповідях - О. М. Сичов - Страница 163

Не рекомендуємо визначати у договорі займу чи розписці проценти за користування позикою. Незважаючи на те що Цивільний кодекс України у ст. 1048 залишає це питання на розсуд сторін за договором, є певні нюанси, які унеможливлюють одержання фізичною особою – позикодавцем таких процентів.

Пунктом 5 розділу VIII прикінцевих положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено пріоритет положень Закону перед рештою законів України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 6 ст. 4 Закону, надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, вважається фінансовою послугою. З іншого боку, ст. 1 Закону, визначаючи термін фінансової послуги, передбачає обов’язкову ознаку – мету отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Таким чином, наявність умови сплати щомісячних процентів за користування грошовими коштами перетворює ваш договір займу у фінансову послугу.

А згідно з ч. 1 ст. 5 Закону, фінансові послуги можуть надавати виключно фінансові установи, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності.

Тобто замість процентів ви можете отримати купу проблем.

Разом із тим, останнім часом судова практика допускає стягнення процентів, зокрема, є відповідні рішення навіть Верховного Суду України. Але судова практика постійно змінюється, тому орієнтуватися на неї слід обережно.

На практиці особи, які бажають отримати певний «профіт», штучно збільшують суму грошей, зазначених у договорі/розписці на суму процентів. Наприклад, фактично даючи у борг 1000 гривень, у розписці боржник вказує, що отримав 1100. Такий спосіб важко назвати правовим, але він набув значного поширення, адже у випадку спору боржникові неможливо буде довести реальний розмір отриманої суми грошей.