Читать книгу Великий сімейний юридичний довідник у питаннях і відповідях - О. М. Сичов - Страница 167

За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов’язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі.

Це дуже специфічний договір, який є певною новацією для вітчизняного законодавства. Не слід його плутати із договором оренди, за яким майно залишається у власності орендодавця навіть тоді, коли тимчасово переходить у володіння та користування орендаря.

Слід зазначити, що законом передбачено певні різновиди договору ренти, від яких, у майбутньому, залежить режим правового регулювання спорів, а саме:

– договором ренти може бути встановлений обов’язок виплачувати ренту безстроково (безстрокова рента) або протягом певного строку (строкова);

– майно за договором ренти може бути передане у власність платника ренти за плату або безоплатно.

У нотатки

Якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату, до відносин сторін щодо передання майна застосовують загальні положення про купівлю-продаж, а якщо майно передають безоплатно – положення про договір дарування, якщо це не суперечить суті договору ренти.

Договір ренти укладають у письмовій формі, а в разі передання нерухомого майна під виплату ренти підлягає нотаріальному посвідченню. Сторонами у договорі ренти можуть бути фізичні або юридичні особи.