Читать книгу 100 знаменитих людей України - Оксана Очкурова - Страница 12

(народ. 1975 р.)

Відомий музикант, соліст гурту «Океан Ельзи». Радник президента В. А. Ющенка.

Святослав Іванович Вакарчук народився 14 травня 1975 р. у Львові. Його батько – Іван Олександрович Вакарчук, доктор фізико-математичних наук, професор, завідувач кафедри теоретичної фізики Львівського національного університету ім. І. Франка (нині – ректор цього університету), головний редактор «Журналу фізичних досліджень» та журналу «Світ фізики», президент Українського фізичного товариства. Мати Святослава свого часу займалася математикою, та потім облишила її, серйозно захопившись живописом.

З шести років (що тоді було рідкістю) Святослав пішов у школу, яку закінчив із срібною медаллю (мав одну четвірку з математики). Вважають, що яскраво вираженим лідером він тоді не був, але вплив на шкільне життя здійснював – готував стінгазети, брав участь у КВК, створенні шкільного театру, активно займався баскетболом.

Два роки Святослав навчався в музичній школі по класу скрипки, паралельно опановуючи гру на баяні. Із 13 років він слухав виключно «Beatles» – був справжнім бітломаном. Потім, коли йому було вже 15—16 років, почав віддавати перевагу іншій музиці: «Led Zeppelin», «Pink Floyd», «Doors», «Queen», «Rolling stones» та ін. В Україні тоді рок-музики практично не було, а те, що було, перебувало в підпіллі. З російського року Славко знав «Кіно» і більш нічого.

Як згадує Святослав, улюбленим з дитинства мультфільмом був знаменитий радянський «Ну, постривай!», улюбленими кумирами – батько, Джон Леннон, Джим Моррісон, Юрій Гагарін. У школі Славка був музичний гурт, який вони створили разом із однокласниками, але, як він зараз говорить, грали вони не дуже серйозно, дуже «по-дитячому».

Після закінчення школи Святослав поступив на фізичний факультет Львівського національного університету. Ідучи слідом за батьком, він спеціалізувався на кафедрі теоретичної фізики. Після закінчення університету Славко став аспірантом кафедри (1996—1999 pp.), працюючи над темою «Суперсиметрія електрона у магнітному полі». До речі, назва однієї з його публікацій у відомому журналі Phys. Lett.: «Supersymmetry of the Electron in a Three-Dimensional Magnetic Field» (спільно з В. М. Ткачуком). Як аспірант Святослав мав і викладацьку практику.

Теоретична фізика залишила слід і в музичній творчості Святослава: назва одного з альбомів гурту «Океан Ельзи» – «Суперсиметрія» (до речі, дехто вважає, що назва відомої пісні SUSY – це зовсім не ім'я дівчини, а абревіатура від «SUper-SYmmetry»).

В гурті його звуть Славик або Славко. Він полюбляє овочі та фрукти, темне пиво (з міцних напоїв – «Криваву Мері»), Едіт Піаф, Stone Roses, баскетбол, трасу Київ – Львів. Він у захваті від японської культури; улюблені автори – Юкіо Місіма і Харукі Муракамі.

Офіційна дата створення знаменитого гурту «Океан Ельзи», солістом або, як ще говорять, фронтменом якого є Святослав Вакарчук, – 12 жовтня 1994 p., коли тодішні учасники львівського гурту «Клан тиші» – гітарист Павло Гудимов, бас-гітарист Юрій Хусточка та барабанщик Денис Глинін – об'єдналися зі ще одним львів'янином, талановитим автором-виконавцем Славком Вакарчуком. Пізніше до гурту приєднався клавішник Дмитро Шуров. До речі, коли музиканти шукали назву для групи, то пропонували й «Спостереження шторму», й «Револьвер», але зупинилися на «Океані Ельзи».

Свої перші чотири записи гурт зробив на студії «Галвокс» у грудні 1994 р. У 1995 р. колектив перемагає в місцевому фестивалі «Червона Рута» у Львові. Наступні три роки «Океан Ельзи» набуває заслуженої популярності в рідному Львові й періодично виїздить до Європи – в Німеччину, Польщу та Францію.

У січні 1998 р. гурт підписав контракт із київською фірмою Nemo, після чого у повному складі перебрався зі Львова до Києва і на півроку засів у студії. Підсумком студійної роботи і ностальгії за рідним Львовом став дебютний альбом «Там, де нас нема», який був представлений публіці у вересні 1998 р. Молоді припав до душі романтичний гітарний пост-панк із текстами українською мовою і підспудно відчутним національним колоритом у музиці. Кліп на головну пісню значно підвищив інтерес до гурту.

Цього ж року «Океан Ельзи» здобув і три національні премії – «Дебют року», «Кращий альбом» і «Краща пісня». А 1999 р. альбом перевидала російська фірма «Extraphone». Кліп на композицію «Там, де нас нема» дістав премію французького каналу МСМ як «Краще закордонне відео». Цього ж року (а також 2000-го та 2001-го) на всеукраїнському конкурсі «Золота “Жар-птиця”» ОЕ (так прихильники стисло називають гурт) визнали найкращим поп-гуртом України.

Зросла популярність «Океану Ельзи» у СНД після появи на MTV кліпу «Сосни». 21 лютого 2000 р. одразу на двох лейблах – українському Nova Records і московському Real Records – вийшов другий альбом гурту – «Янанебібув» (назву пишуть саме так!), пісні з якого потрапили до російських фільмів «Любов та інші жахи» і «Брат-2» («Коли тебе нема», «Кавачай»).

Настільки ж пронизливо ліричний, як попередній, і, при цьому, більш міцний і різноманітний за звуком (в аранжуваннях деяких пісень була використана струнна група), альбом «Янанебібув» став помітною подією. Пісні «Янанебібув», «Той день», «Сосни» (яка увішла до цього альбому), «Етюд» (яку на концертах Вакарчук присвячував Земфірі) та інші композиції причаровували своєю підвищеною емоційністю, настроєм ніжності, суму і довічного пошуку, і, звичайно ж, проникливим мелодизмом, в якому все ще можна було вгадати вплив нашого рідного мелосу.

Навесні цього ж року до гурту приєднався клавішник Дмитро Шуров, із яким у травні «Океан Ельзи» підкорив п'ятнадцятитисячну аудиторію головного російського рок-фестивалю «Максідром». Публіку «Олімпійського» в Москві не збентежив навіть мовний бар'єр – настрій пісень «Океану» був ясний і без перекладу.

Після прориву в Росію пішли західні гастролі, у тому числі виступи в столиці рок-н-ролу – Лондоні. Всього через рік після виходу і теплого прийому «Янанебібув», у квітні 2001 р. «Океан Ельзи» випускає третій альбом – «Модель». Своєю назвою альбом зобов'язаний приспіву однієї з найбільш яскравих композицій альбому – «Коко Шанель», присвяченої не тільки видатній жінці-модельєру, а й певною мірою теперішньому стилісту гурту – Л. Фонарьовій. Вакарчук каже про «Модель» як про найбільш шлягерний, концептуальний і сильний за звуком альбом.

За словами Святослава, бажання бути різним, дивувати слухача не означає зміну внутрішнього змісту. «Океан Ельзи» залишається самим собою, продовжуючи йти вперед. І справжнім доказом цьому є вихід четвертого альбому гурту «Суперсиметрія» у лютому 2003 р. Вакарчук вважає, що цей альбом кращий за попередні. Тематично його скомпоновано в єдиний твір – кожна наступна пісня є продовженням попередньої. Пісні «Мене» і «Для тебе», а також «Віддам» та «Невидима сім'я» поєднані спеціальними музичними містками.

Святослав казав: «У “Суперсиметрії” ми зробили все, що хотіли. Гадаю, вона більш за все відповідає духу “Океану Ельзи”».

У жовтні 2003 р. журнал «Кореспондент» назвав Святослава одним із 35 найуспішніших молодих людей України.

Безумовно, Вакарчук є відомим музикантом, автором багатьох пісень популярної рок-групи «Океан Ельзи», але обмежитися тільки музичною стороною життя Святослава, особливо зважаючи на політичні події 2004—2005 pp., просто неможливо.

Колись, ще 2003 р., на запитання про його ставлення до політики Святослав відповів, що музикант або будь-яка творча людина має бути аполітичним і згадувати про політику має тільки в екстрених ситуаціях, коли йде мова про громадянський обов'язок. Тоді ж він пояснював, що рекламувати якусь політичну партію чи захищати якісь політичні інтереси не буде, тому що він не політик.

Але життя в Україні розвивалося так, що залишитись осторонь бурхливих подій, із якими була пов'язана передвиборча президентська кампанія, стало просто неможливо.

Восени 2004 р. «Океан Ельзи» бере участь у концертах на підтримку В. Ющенка. У жовтневому інтерв'ю тижневику «Дзеркало тижня» Славко говорить: «Не сприймайте наш вибір як якусь тимчасову корисливу дію. Ми справді хочемо добра цій країні. Ми не закликаємо до революційних дій – ми закликаємо до вдумливих дій. Дивіться, слухайте, аналізуйте, вірте власному досвіду».

У листопаді 2004 р. Вакарчука було призначено радником кандидата в президенти В. А. Ющенка з питань молодіжної політики. Пізніше, у найбільш напружені дні «помаранчевої революції», він увійшов до складу Комітету національного порятунку.

Святослав пояснив своє рішення взяти більш активну участь у виборчій кампанії усвідомленням значення активної позиції творчої молоді у важливий для країни момент. «Я думаю, що мій голос і голос чесних людей важливий для країни», – підкреслював він.

Він також сказав про те, що вирішив зайняти таку активну позицію після того, як побачив, що перший тур виборів президента пройшов не так, як прийнято в цивілізованих країнах.

Вакарчук та «Океан Ельзи» були на Майдані разом зі співгромадянами, які більше не хотіли жити в атмосфері брехні, фальсифікацій, корупції. Пісня «Вставай» сприймалася на Майдані як гімн небайдужих до свого майбуття.

Навесні 2005 р. новообраний президент В. А. Ющенко призначив Святослава Вакарчука своїм радником (на громадських засадах).

У березні 2005 р. на церемонії UBN Award-2004, яка заснована журналом «Ukrainian Britain» (видається українською діаспорою, «Океану Ельзи» вручили звання «Кращого гурту року». Після цього Вакарчук провів зі студентами Києво-Могилянської академії бесіду-дискусію на тему «Майбутнє України: гуманітарний вимір», що викликала у студентів справжній потік ідей та жвавий відгук.

Свого часу присвячений 10-річчю групи концертний тур «Океану Ельзи» по Росії, що був запланований на кінець 2004 p., через події «помаранчевої революції» не відбувся. Але навесні 2005-го це вдалося надолужити. Попри те, що офіційна влада та ЗМІ до революційних подій в Україні ставилися дуже негативно, московські шанувальники гурту та особисто Славка дуже радо зустріли їх у квітні 2005 р. Не щодня поряд із Кремлем, на головному концертному майданчику Москви (в ДЦКЗ «Росія») співає радник президента України!.. Спочатку зала зустріла музикантів досить стримано, але потім сталося те, що мало статися: зал піднявся, розмахуючи помаранчевими шарфами, руками та мобільними телефонами і потім практично не сідав до кінця концерту. Через дві години Святослав кинув свій бубон у танц-партер, у залі ввімкнули світло: революція здійснилася!..

Обіцяний Вакарчуком концерт та спілкування з мешканцями Донецька у квітні 2005 р. показали, що музика та громадянська позиція талановитої й чесної людини дійсно може розтопити будь-який лід неправди, зруйнувати міф про непримиренний антагонізм сходу та заходу.