Читать книгу Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця - Олександр Ільченко - Страница 80

Мати її, рідна сестра єпископа Мелхиседека, бувши замужем за полковником Прилюком, рано овдовіла, бо полковника замучили пани в Варшаві, а наступного року ті ж таки ляхи підступно вбили й матір Подолянки, а дівчинку тоді ж таки завезли нишком аж до Рима і там сховали в кляшторі домініканців.

Довелось Ярині, зразу перехрещеній на Кармелу, чимало попожити і в католицьких монастирях у Болоньї, і в Пармі, і в Парижі, і в Відні, і в Амстердамі, і причетні до її долі були за ті роки – не тільки польські сенатори, а й папські нунції, а й палатини угорські, і венеційські та габсбурзькі посли, бо виховання панни Подолянки було важливим ділом римської церкви, котра частенько викрадала дітей української шляхти, щоб виплекати з них перевертнів, ворогів свого народу й православної віри.

Вихованці Ватикану, повернувшись на Вкраїну, виконували всякі доручення своїх господарів, припоруки часом гидкі й криваві, бо ж частенько саме з перевертнів виростали найлютіші вороги українського народу.

Тверді надії покладали святі вітці й на Подолянку, бо ж дівчина умом і вродою була прегарна, але все сталося зовсім не так, як вони сподівались, і тепер монахи десь там лютилися і, як те видно було, не забували про панну, не можучи простити ні втечі, ні зради престолу Святого Петра, то й стежили за нею всюди і вже намагалися знов її викрасти а чи навіть убити, та й гетьман Однокрил був пробував схопити Подолянку заміж, і вже тричі відбивали її в жовтожупанників, і все це стало причиною до переїзду сюди, під захист дядечка Мелхиседека.

Ось які поважні та прикрі причини змусили Ярину скрикнути, хоч і була вона не з полохливих.

Та треба сказати, що, вздрівши по той бік вікна запорожця, який покликав її тим огидним католицьким іменем, панна збентежилась іще більше, бо лице Філіппа здалось їй знайомим, хоч і не могла вона згадати, де його бачила.

Все це скоїлось так швидко, що й не стямились люди, як за хвилину в архієрейських покоях знявся гучний переполох.

– Ловіть його! – тонісінько сурмив пан Хівря.

– Ви бачили? Ви бачили?

– Що він зробив?

– Але хто ж він?

– Однокрилівці підіслали вивідача й підслухача, – діловито пояснив Купа, бо ж він, як і пані Роксолана, добре бачив, хто був той зухвалець і що він зробив. – Однокрилів шпигун хотів украсти Подолянку! – крикнув пан обозний, і все довкола закипіло.