Читать книгу Алхімік - Пауло Коэльо - Страница 12

Обрій забарвився в червоний колір, а потім із-за нього викотилося сонце. Хлопець пригадав розмову з батьком і відчув радість; він уже познайомився з багатьма замками й багатьма жінками (але жодна не могла зрівнятися з тією, яка чекала його через два дні). Він мав куртку, мав книжку, яку міг обміняти на іншу, й мав отару овець. Одначе найважливішим було те, що кожного дня він реалізував велику мрію свого життя – подорожувати. Коли він стомиться від полів Андалусії, то зможе продати своїх овець і стати моряком. Коли стомиться від моря, то познайомиться з багатьма містами, багатьма жінками, багатьма можливостями бути щасливим.

«Не можу зрозуміти тих, хто шукає Бога в семінарії», – подумав він, дивлячись на вранішнє сонце. Завжди, коли було можливо, він обирав іншу дорогу, щоб іти далі. Він ніколи раніше не бачив цієї церкви, хоч і проходив тут багато разів. Світ був великий і невичерпний, і якщо Сантьяго дозволяв, щоб вівці вели його бодай трохи, то відкривав надзвичайно цікаві речі. «На жаль, вони не усвідомлюють, що кожного дня йдуть по іншій дорозі. Вони не помічають, що луки стають іншими, що зупиняються вони теж в іншому місці – бо вони надто заклопотані пошуками їжі й води».

«Можливо, так буде з усіма нами, – подумав пастух. – Навіть зі мною, хоч я й не думаю про інших жінок, відколи познайомився з дочкою торговця сукном». Він подивився на небо – за його розрахунками, він мав шанси пообідати в Тарифі. Він міг там обміняти свою книжку на товщу, наповнити пляшку вином і підстригти бороду та волосся, підготувавшись до зустрічі з дівчиною, й він не хотів думати про ймовірність того, що раніше від нього туди навідався інший пастух із більшою кількістю овець, щоб попросити її руки.

«Саме можливість реалізувати сон робить життя цікавішим», – міркував він, знову подивившись на небо й прискоривши ходу. Він пригадав, що в Тарифі живе стара жінка, спроможна тлумачити сни. А він цієї ночі бачив сон, який повторився вдруге.