Читать книгу Казки і легенди часів Київської та Галицької Русі - Сборник - Страница 10

Як Бог сотворив світ, постановив довершити своє творення чимось шляхетнішим і сотворив чоловіка Адама. Жив собі Адам в раю, та хоть мав усього по достаткам, то все за чимось банував[1]. Пізнав пан Бог, чого Адам банує – за жінкою, бачите! – і замислив йому сотворити жінку і зробити з неї Адамові несподіванку. Коли раз Адам заснув, підсунувся до нього пан Бог на пальцях, отворив йому груди, виймив з них одно ребро, положив за себе, а сам почав дірку в грудях залатувати. Тим часом надбіг пес (занюхав послід) і нім пан Бог спостерігся, вхопив ребро та й втьок із ним. Бог пустився собаку доганяти, але собака розумний: до плота та й гоп! через нього. Ледве вспів пан Бог злапати за хвіст, але якось так потяг нещасливо, що хвіст лишився йому в руках, а пес з ребром уйшов. Що мав пан Бог робити? Адже не мав ще друге ребро Адамові виймати! Тому взяв і з хвоста собачого сотворив Єву. Тому-то у жінок таке волосся довге, як собачий хвіст.