Читать книгу Казки і легенди часів Київської та Галицької Русі - Сборник - Страница 17

Ішов одного разу Ісус Христос зі святим Петром дорогою і бачать – чоловік городить пліт. Підійшли до нього і дивляться, як він це робить.

– Чому з такого тонкого пруття городиш? – питає чоловіка святий Петро.

– Не таке воно вже й тонке, – відповів чоловік. – Яке є, таким і городжу.

– Узяв би ти та нарізав товстого пруття, то і пліт би був сильніший, – озвався Ісус Христос до чоловіка.

– А нащо мені сильніший пліт? – посміхаючись, запитав чоловік. – До моєї смерті і цей видержить.

– А хіба ти знаєш, доки живеш? – здивовано запитав Ісус Христос.

– Певно, що знаю. Ще два роки мені залишилося прожити на цьому світі, то і цей пліт доти видержить. А потім, кому буде потрібно, то нехай собі зробить інший.

Тут Ісус Христос і святий Петро попрощалися з чоловіком і пішли своєю дорогою.

– Це недобре, Петре, що людина знає, доки живе, – озвався по дорозі Ісус Христос до святого Петра. – Краще вже нехай чоловік не знає, доки живе, а тоді він буде сумлінно працювати і постійно дбати про себе і свою сім’ю.

Тому від того часу і аж по сьогоднішній день ні один чоловік не знає, доки живе.